Поки там що до чого, а додаток "Трохи Культури" святкує сьогодні свою тридцяту зустріч із читачем. Тридцять побачень – це, може, й не бозна як багато, але за нинішніми мірками цілком достатньо, щоб читач або нарешті наважився на серйозні стосунки з культурою, або так само серйозно усвідомив, що йому з нею не по дорозі. Ми зі свого боку протягом звітного періоду намагалися насаджувати вищезгадану культуру помірковано, уникаючи – наскільки вдавалося – мордобоїв і антиконституційних заворушень, хоча (нема де правди діти) після деяких коментарів на сайті – хотілося. У підсумку за основними напрямками діяльності нами було досягнуто таких показників. Сумарна кількість густо заповнених культуртрегерством сторінок – 144. Статей, присвячених літературі загалом та творчості окремих письменників, надруковано на цих сторінках рівно 40. Причому, 20 з них стосувалися української літератури, а інші 20 – інших. Аж самі не сподівалися такого ідеального національно-космополітичного балансу. Далі: 33 публікації виявилися про кіно, 23 – про музику, 24 – розмовами з діячами культури про неї ж, а 37 – взагалі віршами або й художньою прозою. Тематику ще 13 філософсько-медитативних текстів визначити важко, але як людям подобається, то чого не друкувати? Щодо театральних злетів і падінь, то вони знайшли відображення на наших шпальтах лише 5 разів, а це встид і ганьба, і з цим треба щось робити. Зате в галузі оглядів відносних новинок план стабільно перевиконувався, відтак маємо: книжок оглянуто 57, кінофільмів – 82, музичних альбомів – 108. На завершення хотілося б подякувати усім, хто нам пише і хто нас читає, та висловити надію на подальше мирне співіснування, бо наш додаток надумав ще пожити, а передплата п’ятничного МБ на цілий рік коштує десь так, як три пива у більш-менш безкультурному барі.
Олександр БОЙЧЕНКО
