Чули? Ющенко знову заліз на Говерлу і звідти піде в президенти. Щоб з розгону. Мало того: він не просто йде, він упевнений у своїй перемозі. От вам смішно, а тим часом наш альпініст перед сходженням сказав дослівно таке: "Дуже ясно хочу заявити, що ми на гору йдемо не з порожніми руками". І правду ж сказав. Гуцули потім кілька днів пляшки по Говерлі збирали. А це не жарти, розумієте? Вперше за п’ять років Андрійович не збрехав. То, може, він і про майбутню перемогу не бреше? Одна проблема: перемагати на виборах має намір не лише Ющенко. Самі подумайте: країна в небезпеці? В небезпеці. Рятувати треба? Треба. Значить мусимо обрати й Арсенія. Але врятувати країну – це ще не все. Час би вже й прорив якийсь здійснити. А хто нам його обіцяв? Отож-бо, доведеться проголосувати також за леді Ю. З іншого боку, від самого по собі прориву пересічні громадяни ані змерзнуть, ні зіпріють: громадянам давай покращення життя вже сьогодні. Відтак: Фьодарич – наш президент. Йдемо далі. Литвин країні потрібен? Як Божа роса. А Тягнибок? Що ми гірші за Тернопільську область? Хай буде й Тягнибок. А професіонал Тігіпко? Хто собі як хоче, а я особисто без професіонала Тігіпка не уявляю нашого сьогодення. Як і без Інни Б., яка теж зібралася в П. І правильно зробила: хто, крім справжньої Б., зможе довго витримати в тій П., якою є українська влада? Коротше кажучи, моя пропозиція така: хоч би скільки кандидатів у президенти висунулося на наші голови, треба голосувати за них усіх. І нехай вони усі одночасно стануть нашими президентами. Боятися нема чого, подібні випадки в історії були. Наприклад, правління Тридцяти в стародавніх Афінах. У них тоді олігархи домовилися між собою, мовляв, дістала вже ця демократія, ніякого порядку немає, врятуймо неньку-Аттику! І поділили владу на тридцятьох. На цілих вісім місяців. Після чого афіняни їх скинули гуртом і нарешті зажили по-людськи.
Олександр БОЙЧЕНКО