...трохи подивитися

"У диких умовах"
США, 2007
Режисер – Шон Пенн
У ролях: Еміль Хірш, Марсія Гей Харден, Вільям Херт
Один із найяскравіших незалежних голлівудських проектів останніх років. В основі фільму – реальні події початку 1990-х років. Це незвичайна історія вразливого юнака із сім’ї заможних американців, який не зміг пробачити батькам лицемірства та брехні і покинув усе: батьків, сестру, навчання – і вирушив подорожувати. Протягом двох років мандрівок герой зустрів багато різних людей: сучасних хіпі, фермерів, самотнього старого, молоду дівчину та побачив цікаві місця. Але метою своєї пригоди він вважав подорож у гори на Аляску, щоби там повністю розірвати зв’язки з фальшивим матеріальним світом батьків і жити "в диких умовах". У підсумку – самотність у покинутому автобусі на Алясці, голод та смерть від споживання отруйної рослини. Складний і сумний фільм про ідеали, які розбиваються вщент від зустрічі з реальністю.

"Мілк"
США, 2008
Режисер – Гас Ван Сент
У ролях: Шон Пенн, Еміль Хірш, Джош Бролін
Харві Мілк – перший політичний діяч США, який зізнався у своїй нетрадиційній сексуальній орієнтації. На початку 1970-х він переїхав зі своїм коханцем у Сан-Франціско. У знаменитому гей-районі Кастро він відкрив популярний згодом фотомагазин. У Мілкові несподівано прокинувся далекоглядний і наполегливий політик, який прагнув покращити життя "свого народу". Делікатно використовуючи хроніку тих років, режисер описує долю політичного активіста. 1976 року його обрали в уряд Сан-Франціско. На посаді в муніципалітеті Мілку вдалося зупинити хвилю звільнень геїв із навчальних закладів по всій Каліфорнії, він зробив суспільство більш толерантним та політкоректним. Та через кілька років його застрелив політичний опонент. Гомофобам фільм навряд чи сподобається, але гра Шона Пенна заслуговує уваги.

"Париж"
Франція, 2008
Режисер – Седрік Клапіш
У ролях: Жульєт Бінош, Ромен Дюрі, Фабріс Лукіні
У танцівника П’єра дуже хворе серце: можливо, його врятує трансплантація, а можливо – ні. У будь-якому разі існує велика ймовірність, що різні важливі речі – від Різдва до сексу – відбуваються з ним востаннє в житті. Тож він стоїть біля вікна і дивиться з балкона на Париж, на людей, які вічно чимось незадоволені, бо не розуміють, яке це щастя – просто бути. Ось закоханий в юну студентку професор, якому бракує сміливості освідчитись їй, і він надсилає анонімну SMS-ку; а ось сестра П’єра – сорокалітня матір трьох дітей, яку так загризло життя, що вона вже не вірить у свою привабливість. Фільм позбавлений зайвого сентиментального пафосу, його чудові історії оптимістичні і навіть смерть тут не виглядає страшною. Це історія про те, як усвідомлення близького кінця змінює ставлення до світу: все стає яскравішим і привабливішим.