Настав час поговорити про шок-рок, чи то пак шок у рок-музиці. Ні, не через кліпи Василя Васильціва на Ютубі, а тому, що до столичного Палацу спорту завітає незабаром король цієї епатажної течії Еліс Купер (Alice Cooper).
А як на те, то вся рок-музика від самого початку була синонімом шоку – ще відтоді, коли темношкірий Чак Беррі заспівав Johnny B. Goode, а його білолиций колега по цеху Джері Лі Л’юіс – про "великі вогняні кульки". При цьому обидва так непристойно витанцьовували, що добропорядні американські домогосподарки квапились затулити очі своїм дозріваючим донькам. У підсумку це тільки підігріло й без того палаючу жагу лоліт і призвело – вже під музику The Rolling Stones та The Doors – до сексуальної революції в Америці та Європі. Але наша сьогоднішня тема – не рокова класика, а екстремальна складова жанру. Тож природно, що кращого прикладу, ніж історія короля шок-року, для цього не знайти.
Насправді він ніякий не король і ніяка не Еліс, а простий уродженець Детройта, син священика-місіонера Вінсент Фурньє. Зовсім не рокове (і не шокове) ім’я перетворилось на відоме нам нині 1968 року. "Всі тоді вважали, що Еліс Купер – це така фолк-співачка, і нам здалося, що з такою назвою ми зможемо добряче їх помучити", – згадувала майбутня легенда. За іншою версією, команду (бо спочатку йшлося про команду, а не окрему особу) нарекли на честь однойменної відьми, яку колись спалили на вогні: очевидно, музиканти вже замислювалися над епатажем. Хоча хтозна, якою була б подальша творчість, якби не дурнуватий випадок. На одному з концертів гурту хтось жбурнув на сцену живу курку. Еліс – типова міська дитина – гадаючи, що курка може літати, підкинув її над натовпом. Нещасний птах впав на перші ряди, де сиділи інваліди у візках. Присутні журналісти вирішили, що співак зробив це навмисно, аби шокувати публіку. У статтях, які вийшли наступного дня, вони ще й написали, що інваліди ту курку "брутально розірвали". Отримавши розголос, музиканти вирішили й надалі "пробувати утнути щось подібне".
Шоу групи почали нагадувати театр. Вокаліст перевтілювався у психічно хворого, що виривається з гамівної сорочки, вбиває санітарів і душить медсестру. Апогеєм була страта божевільного вбивці, причому музиканти ніколи не повторювались у засобах: то електричний стілець, то гільйотина, то повішання. Втім, навіть найепатажніше шоу ніколи б не затримало надовго увагу аудиторії, якби його не доповнювала якісна музика. Першим хітом гурту "Alice Cooper" став сінгл I’m Eighteen, який піднявся до 21-го місця в білбордівському чарті. За два роки з’явився альбом School’s Out з однойменним бестселлером, який закликав бойкотувати школу. Пісня настільки роздратувала моралістів, що один із членів британського парламенту навіть закликав міністра внутрішніх справ Великобританії заборонити виступи гурту на території країни.
Щоправда, за словами самих музикантів, вони в своїх шоу лише висміювали секс, смерть та гроші. Грошей, до речі, значно побільшало після альбому Billion Dollar Babies, який став платиновим по обидва боки Атлантики. Всі зароблені кошти були інвестовані в нове масштабне шоу, в якому Еліс рубав голови триметровим циклопам. Але все хороше має погану звичку швидко закінчуватись: у групі розпочалися суперечки щодо майбутнього: вокаліст наполягав на театральності, решта жадала більшої концентрації на музиці. Як наслідок Еліс Купер перетворився на сольного виконавця, а його колишні колеги після кількох невдалих спроб прорватися самостійно канули у безвість.
Тим часом сценічні еліскуперівські жахи тривали далі. Тепер співак, крім запатентованих страт і вбивств, ще й крутив гострою шаблюкою над головами глядачів та жбурляв у них живим пітоном. Така еквілібристика жахів не обходилась без травм. Одного разу ящик, в якому Еліс "ховався від своїх нічних страхіть", впав із кількаметрової висоти: бідолашний "божевільний" отримав переломи ключиці та кількох ребер. Іншим разом Еліса ледь самого не повісили, коли техніки не впорались із заміною музиканта на ляльку в зашморзі. Все це неабияк розхитало і без того крихку психіку співака: поза сценою він дедалі частіше прикладався до пляшки.
Кінець 1970-их і половина 1980-их минули для Еліса Купера "у винному тумані", хоч він і продовжував випускати платівки. Але тільки пройшовши курс реабілітації від алкоголізму і взявши собі в компаньйони хітмейкера Дезмонда Чайлда, музикант знову зумів видертися нагору. І то як! Альбом 1989 року Trash змусив заговорити про рокера цілий світ. Особливо відзначилась пісня Poison, яку й досі час від часу крутять по радіо й ТБ. Протверезілий Еліс почав душити медсестер і розмахувати шаблями з подвійною енергією. Власне, це він робить і зараз. Звісно, додались нові елементи шоу: наприклад, кохану сценічного героя Еліса грає його донька Каліко. Але усі "хіти" з гільйотинами і психлікарнями залишились. Та ви й самі все зможете побачити, якщо відвідаєте 2 липня столичний Палац спорту. Тільки так, про всяк випадок, не стійте заблизько від сцени…
Дмитро АНТОНЮК
