...трохи послухати
Оркестр Янки Козир. "Мати"
Видавець – Наш Формат, 2007,
13 композицій
Сміливе продовження шаленого стилю, започаткованого в альбомі "Шляхи", можна почути і на другій платівці команди. Гурт росте – і це одразу впадає у вічі (себто вуха). Поліфонічна стихія набуває тут такої глибини і розмаху, що просто приголомшує, змітаючи геть усі рамки і канони. Відчуття схоже з тим, коли стоїш на горі проти вітру такої сили, що можеш просто на нього спиратися. Оркестр Янки Козир (ОЯК) ніколи не скаржився на нестачу ідей, але цього разу, здається, зробив дещо незвичне навіть для себе. І хоча сама Янка каже, що альбом "Мати" вийшов порівняно легким, це абсолютно не попсова легкість. Мова про інше: тут справді вражає легка подача, з якою ОЯК почувається у складній музичній матерії і з якою занурює в неї слухача, захоплює всю увагу без залишку, просто і невимушено змушує тремтіти, тамувати подих, балансувати на тонкому лезі прискіпливої уваги. Це не просто музичний альбом, це – драматичне симфорокове ворожіння, в якому народження і смерть навіть не протиставляються, а існують як одне ціле, як нерозривне, невимовне слово світу. Оркестр Янки Козир не просто створює музику, він творить власну містерію звуку, живу і яскраву. Екстравагантно, незвично і суперово!
Театр-студія "Арабески", Міколай Тшаска. "Критичні дні"
Видавець – Атлантік, 2003,
14 композицій
Театральну студію "Арабески" засновано 1993 року студентами-театралами Харківського інституту мистецтв. Спочатку театр переважно зосереджувався на лабораторній праці, лише зрідка показуючи результати власних експериментів ширшому колу глядачів. 1997 року концепція театру дещо змінилася. Крім постійних тренінгів з вокалу, танцю, сценічного руху і мови, етюдних вправ, колектив працює над створенням репертуарного театру і проводить активну гастрольну діяльність. Диск із музикою до вистави "Критичні дні" потрапив мені до рук з великим запізненням, але за його музичним наповненням ніяк не скажеш, що це далекий уже 2003-ій. Перша причина – багатовимірність виявів звучання саксофону знаного в Україні гданського фрі-джазиста Міколая Тшаски – безперечного майстра своєї саксо-справи. Крім нього, до створення цієї музики долучилися інші цікаві люди, як- от Михайло Барбара з "Мертвого Півня" чи Галина Бреславець з етно-гурту "Ойра". Оскільки тут заграли і українські, і польські музики, проект вийшов не тільки дружнім, а й міжнародним. А позаяк все почалося саме з дружби, то і результат – теплий, привітний, щирий. Дискові сміливо можна поставити четвірку за п’ятибальною шкалою, тобто – добре. Зрештою, від такої музики теж стає просто добре.
Буття. "Життя Буття"
Видавець – "Саме Так!", 2005,
20 композицій
Київський гурт народної музики "Буття" (основа – родина Бутів) уже понад 10 років існує задля продовження української традиції співу, гри на музичних інструментах та танцю в умовах сучасного міста. Альбом містить сільську музику з усіх куточків України. А в різних куточках був різний традиційний набір інструментів. Наприклад, на Полтавщині – ансамбль із двох скрипок, баса та бубна. Друга скрипка і бас грали так звану "повторку", тобто ритмічно-мелодичний супровід. На Тернопільщині зафіксовано склад із двох скрипок, цимбал і великого барабана з тарілкою. Обидві скрипки виконували мелодію – одна вище, друга нижче, а цимбали разом із барабаном утворювали ритмічний акомпанемент. І так далі… Музичний матеріал аудіоальбому записано учасниками "Буття" в численних фольклорних експедиціях. У підсумку під зібрані на диску танці "Орлиця" і "Гречаники", стародавні "Бурим" і "Згур", гуцулку, коломийку і вальси ноги самі йдуть у танок. Є тут і запальний чоловічий "Каперуш", який колись на весіллях мав показати дівчатам і жінкам справжніх чоловіків. Загалом, головна заслуга "Буття" полягає в тому, що гурт намагається відтворити традиційне звучання української етнічної музики і донести його до нас.
Горгішелі. "Аморе"
Видавець – "Сомр music", 2006, 11 композицій
Гурт "Горгішелі" постав 2003 року у Львові на уламках доволі відомої тоді формації "Чорний вересень". Новий саунд з’вився після приєднання до групи відомого ("Kлуб шанувальників чаю", "Мертвий півень") бас-гітариста Олега "Джона" Сука. Подвійним обличчям групи є Тамара та Етері – сестри-грузинки, що народилися і все життя мешкають у Львові. Тож у музиці групи природньо поєднуються елементи арт-року і грузинського та українського фольку у сучасному звучанні. Тамара Горгішелі водночас грає у Львівському театрі імені Леся Kурбаса. "Горгішелі" сміливо експериментують на доволі широких площинах легкого року – від "поп-року" до "арту". Вони органічні й оригінальні, вміють шукати нове у ще не забутих давніших композиціях. Якби українська легка музика почала зараз розвиватись у такому напрямку, дуже скоро вона могла б конкурувати з ким завгодно. Але наразі ця ніша не заповнена і, вочевидь, не скоро буде. Що ж, тим краще для "Горгішелі", які мають чудові шанси стати одним із найцікавіших проектів у своєму стилі. Особливо – якщо й надалі не забуватимуть про свою причетність до грузинської культури. На платівці є дві грузинські народні пісні: можете не сумніватися, це яскраві родзинки. І загалом – приємний дебют в оновленій якості.
