Різдво – одне з найулюбленіших свят. Зазвичай його проводять у сімейному колі, їдять кутю і колядують. Не є винятком і наші зірки.
Колишня чернівчанка – співачка і телеведуча Марта (Ірина Столяр) – обіцяє на Різдво приїхати до рідного міста. Заробивши трохи грошей на новорічному виступі, Марта другого січня прибуде до Чернівців. А сьомого січня вже поїде до столиці.
– Різдво сподіваюся зустріти з батьками і сестрою, – каже Марта. – Поїду в гори кататися на санчатах, роздам усім подарунки… Я чекала цього увесь рік! Зазвичай стіл у нас накриває мама, ми з сестрою можемо хіба що нарізати салат "Олів’є". Мама готує все дуже смачно, тож я їстиму і стрімко набиратиму кілограми. Звісно, на столі буде кутя. Чесно кажучи, я не вмію її готувати. Але коли сама стану матір’ю, обов’язково навчуся цього священного дійства! Я не є фанаткою куті, можу з’їсти трохи символічно. Полюбляю м’ясце, тортики, печиво. У дитинстві ходила колядувати, щедрувати, "грабувала" родичів, які давали мені гроші за коляду. Пригадую, як моя старша сестра Таня ішла колядувати зі своїми однолітками, а я, мала, пленталася за ними, наче хвостик. Ми переодягалися й інколи навіть позичали у знайомих справжніх коней! Це було у бабусі у Хмельницькій області. Особисто я не переодягалася ні чортиком, ні козою, зате щедро розмальовувала щоки, губи, очі маминою косметикою. Це було дуже приємно! Цього року не колядуватиму, адже я вже доросла. Передам "естафету" своїй племінниці.
Коли ми зателефонували Павлові ДВОРСЬКОМУ, він був у надзвичайно гарному настрої, навіть заспівав кілька куплетів своєї "Коляди" і повіншував наших читачів:
– Щонайщиріші віншування славним буковинським газдам і газдиням! Віншуємо, вітаємо і благословляємо вас на вічне щастя і любов! – побажав співак. – Різдво поїдемо зустрічати до рідних у село Ленківці Кельменецького району. Колядуватимемо, варитимемо кутю, готуватимемо вечерю. Такі моменти збагачують родину духовно. Різдво і Великдень – це найсвятіші свята, у них відбивається глибина нашого народу. У цей нелегкий для людей та держави час все ж таки хочеться, щоби на першому плані була духовність. Якщо людина багата духовно, її не зламають жодні негаразди. Я полюбляю всі колядки. Кожна має свій зміст, мелодію, вона виплекана голосами, душами наших пращурів. У них – мрії та молитви народу. Мені дуже запам’яталася колядка "Іще вчора, із вечора", яку виконували мої батьки. Побудемо на батьківщині не більше п’яти днів, а тоді – знову до роботи. Покататися у горах на лижах і санках зможу аж після 21 січня. А на Різдво обійду, колядуючи, родичів та друзів у Ленківцях (а це буде майже все село). Та й до Чернівців заїду, тут у мене також багато близьких людей. Найбільше мені запам’яталося Різдво 1985 року, коли Назарій Яремчук запросив до себе у Вижницю на коляду. Але тоді колядувати було заборонено, чергувала міліція. Отож ми зібралися у Назарія вдома і почали співати. До нас приєдналися родичі Назарія, потім, почувши наш спів, до хати почали сходитися люди. До кінця вечора їх було стільки, що вони не вміщалися в хату. Їхні обличчя, голоси… Це було незабутньо! Щоправда, співали ми впівголоса, бо якби нас почули, могли вигнати з роботи. І все ж коляда перемогла!
Щодо "суперблондинки" Олі ПОЛЯКОВОЇ, то вона зустрічатиме Різдво у Києві.
– Я – суперблондинка, тож у мене буде суперсвято з супердрузями та суперстолом, – жартує Оля. – Я все готуватиму сама, в тому числі й кутю. У дитинстві колядувала, але зараз уже цього не робитиму. Зате прийму всіх діток, які прийдуть до мене колядувати і пригощу їх солодощами. Я завжди приймаю колядників і в мене завжди є для них щось смачненьке! Передсвяткових клопотів зараз чимало, адже я ще, окрім всього, записую новий альбом. Він також буде супер!
Галина МАРКІВ