Вадимові Олійнику досі здається, що він під прицілом відеокамер

На другій українській "Фабриці зірок" переміг дует чернівчанина Вадима Олійника та харків’янина Володимира Дантеса. За них проголосувало 42 відсотки глядачів! "МБ" зателефонував Вадимові, щоби привітати з перемогою та розпитати про настрій і подальші плани.
– Вадиме, відкрий таємницю: як вдалося перемогти?
– Нам із Вовою допомогли вищі сили, а ще те, що ми об’єдналися. Ми не знали, чи переможемо, адже Борис Апрєль випереджував нас за кількістю голосів. Перед фінальним концертом страшенно хвилювалися, бо ніяк не могли знайти фінальну пісню і тому пізно почали її репетирувати. Пісня була дещо роковою, тож ми не знали, як її сприйме глядач. Також довго визначалися (так і не визначилися) з назвою нашого дуету. Але коли вийшли на сцену – відчули себе королями! Одне одного підбадьорювали поглядами.
– Що ти відчув, коли переміг?
– У мене був шок! Здавалося, що янголи спустилися з небес. Бо для мене це більше, ніж просто перемога на "Фабриці". Це – перемога над самим собою, яка далася потом, слізьми та кров’ю. На проекті всяке бувало – я і руку вивернув, і коліно розбив. А на фінальному концерті під час пісні "Дай мені вогню!" здійняв руки вгору, раптом вибухнула піротехніка і обпекла мені руки. Тож вогню мені справді дали.
– І після цього ти ще й підіймав Борю Моісеєва…
– Справді, це було нелегко, бо руки боліли і пекли. Але сам Моісеєв неважкий. Він хореограф і знає, як правильно перенести масу свого тіла так, щоб стати легшим.
– Як гадаєш, якби ви з Дантесом не об’єдналися, тобі би вдалося перемогти?
– Важко сказати. Можливо, якби не було дуету, я би "вилетів". Хоча і я, і Вова однаково заслуговували на перемогу, у нас обох були чудові шанси.
– А чи не є створення вашого дуету певним стратегічним ходом?
– Ні, я ще на початку програми казав, що хотів би з кимось заспівати в дуеті. Окрім того, ми з Вовою одного разу вже співали – арію з мюзиклу, і наше спільне виконання сподобалося всім, в тому числі Наталці Могилевській, Дмитрові Клімашенку. Тож ми порадилися і вирішили створити дует.
– Що плануєш робити далі?
– У мене багато ідей. Хочу й надалі співати в дуеті з Вовою, будемо намагатися протриматися якнайдовше. Наші нові пісні "подорослішають" – вони будуть не лише про кохання, а взагалі про життя. Це буде змішання стилів з елементами поп-року. Вже навіть відзняли кліп на пісню "Оля", невдовзі він з’явиться в ротації на телеканалі М1. Виграні 500 тисяч гривень ми віддали Могилевській на "розкрутку", саме вона буде нашим продюсером. Ми їй повністю довіряємо: Наталка зробить все, як треба. Ну, а до мами в Італію, як планував, поїду вже за власні зароблені кошти. Хоча після перемоги я почуваюся світською людиною, яку всі знають, але на цьому зупинятися не збираюся. Треба й надалі доводити, що я гідний перемоги.
– А що з особистим життям? Як у тебе з Ліною Міцукі?
– Для мене зараз головне – кар’єра. Не хочу відволікатися на дівчат, любовні інтриги.
– Тобі шкода, що "Фабрика" вже закінчилася?
– З одного боку шкода. Але ж усе хороше колись закінчується. Крім того, я й далі бачуся зі своїми педагогами з "Фабрики", учасниками. Ми всі вже з нетерпінням чекали закінчення проекту. Але в останній день, після фінального концерту, коли прийшли у зірковий дім і побачили, що забирають камери, стало сумно і незвично. Мені ще й досі іноді здається, що у кімнаті за мною стежать відеокамери. Але це добре, що я стільки часу пробув під прицілом камер. Завдяки цьому навчився себе контролювати, обмірковувати свої слова і вчинки, а в житті це дуже корисно.
Галина МАРКІВ