У місті з гастролями побував Новий віденський театр. Його вистава “Подорож у Старі Мамаївці” - це смішна аж до сліз поразка комедійних героїв. Двоє артистів вар’єте не першої свіжості мандрують Буковиною. Вони мають бажання прославитися у столиці і опиняються… ніде. Віддавши останню сорочку хитрюзі-агенту із Садгори, врешті-решт вони потрапляють на сцену чернівецького театру “Орфей”. Однак ряди залишаються порожніми, адже перед ними в місті відгастролював “дикий Захід” Буффало Білла.
Гастролі Нового віденського музичного театру не залишими байдужими чернівчан. Професійна гра акторів, точні міміка та жести, яскраві костюми, музика… Завдяки грі оркестру та акторів Кароліне Кочан і Карла Менрада чернівчани вирушили у дивну мандрівку і потрапили у сумбурне життя колишніх Чернівців, коли співіснували поляки, русини, румуни, угорці, “швабські” колоністи… Не даремно герої вистави кажуть: “Для кожного Буковина така ж рідна, як гумор хасидських рабинів-чудодійників чи борщ”.
“Подорож у Старі Мамаївці” або ж “У Чернівцях найкращі анекдоти” - це постановка Олександра Кукельки, дідусь котрого був уродженцем Буковини. Не один рік він працював з буковинськими легендами.
- Старі Мамаївці – передмістя Чернівців – це символ безперспективності, - вважає музичний керівник та режисер постановник вистави Олександр КУКЕЛЬКА. – У виставі показано життя, коли наказ кайзера визначав конкретний спосіб життя. Така ситуація могла би привести чернівчан до безнадійності, але вони все сприймали із вишуканим почуттям гумору, не забуваючи творити культуру. Гумору додає й те, що характер артистів зовсім різний, а мета одна – потрапити із виступом до Відня. Іронія долі в тому, що їм так і не вдалося потрапити навіть до Чернівців. З кожним наступним кроком їхній шлях перетворються на подорож у глибини свого характеру.
Найцікавішим є те, що в музично-драматичній постановці “розмовляє” навіть музика. Якщо уважно прислухатися до неї, можливо, ще вдасться почути відгомін тих часів. Музика підкреслює слова героїв, жести, іронічно висміює фрази. Музика різна: від стислих куплетів та пародій на пісні Дикого Заходу до опероподібних дуетів. (В. Чорней)
