Було це у травні пізно ввечері. Двоє парубчаків та дівчина, боязко озираючись, зайшли у під’їзд одного з будинків по вулиці Буковинській у Чернівцях. Найстарший з трійці, 21-річний Микола Галар (імена та прізвища дійових осіб змінено), наказав супутниці:
– Будь на шухері, якщо хтось ітиме, легко кашлянеш!
Марія Куца мовчки дивилася, як Микола та Петро Сапа вовтузилися біля дверей квартири. Лише коли витягли з сумки фомку, зуміли підважити замок. Дівчина хотіла спати, бо перед тим, як податися сюди, хильнула з подругою домашнього вина, приправленого спиртом. Однак передчуття наживи і перспектива отримати удар в обличчя від компаньйонів змусили Куцу бути насторожі. Про те, що в цій квартирі можна поживитися, Микола та Петро довідалися від знайомого, що мешкав неподалік. Той сказав, що господиня перебуває в лікарні, і вдома нікого нема. Але Галар завжди сподівався на гірше, тому минулої ночі спостерігав, чи світилося у вікнах. Було темно.
Невдовзі обидва злодійчуки визирнули з-за дверей: їхня спільниця справно несла службу. Микола та Петро мали в руках по одній напакованій майном сумці. Найважче було першому з них, бо ніс телевізор. А ще злочинці поцупили ліхтарик, радіоприймач, чоловічі туфлі, сорочки, спортивну сумку і навіть запальничку за п’ять гривень. Всього вкрали речей на 2365 гривень. Шукали і грошей, але не знайшли. Викрадене злодії продали за безцінь на базарі у Сторожинці. Виручку потратили на відпочинок у міських барах.
Коли "зароблене" закінчилося, молоді люди почали знову шукати, де б поживитися. Цього разу ідею подав Петро: запропонував податися до підвалу Григорія Маковського, бо в нього там зберігалося чимало господарських речей. А вистежив він жертву на базарі, де чоловік торгував.
На крадіжку дівчину не взяли, бо Марія кудись зникла. Зрештою, підвал був у тихому містечку на вулиці Козачука. Вночі злодії зламали навісний замок і потрапили в приміщення. Довго не могли увімкнути світло – шукали в темряві вмикач, бо ліхтарик заклинило. Не обійшлося без сюрпризу. Коли Петро взявся рукою за якийсь ящик, звідти на хлопця стрибнув здоровенний щур. Від переляку колишній зек відскочив назад і перечепився через поріг, добряче вдарившись об край наповненого залізяччям відра. Пізніше Сапу почали називати "Щуром". Зрештою, знак на підборідді від тих відвідин підвалу залишився у хлопця назавжди.
А викрали колишні засуджені майже тридцять найменувань різних виробів. Це, зокрема, набори ключів, розетки, електровимикачі, автонасос, фарбу, молотки, садові ножиці, лак, рідину для миття вікон і навіть велосипедний шолом. А всього набрали майна на 1209 гривень. Як і попереднього разу, вкрадене продали гуртом якомусь спекулянтові з Тернопільщини. Гроші пропили за три тижні.
Далі відвідали один із гаражів по вулиці Бориспільській, звідки забрали невелику бетономішалку вартістю 1800 гривень. А через день Сапа, будучи напідпитку, разом з Галаром розбили вітрове скло в іномарці , що була припаркована біля гуртожитку кооперативного коледжу, й забрали звідти диски з піснями, перфоратор, комплект інструментів, електропровід та інше майно на суму 2035 гривень. Тепер виручка була соліднішою, але потяг до нових крадіжок не притупився. Тому опівночі 18 червня у дворі двох будинків по вулиці імені Т. Шевченка Галар побачив пізнього перехожого і вирішив того пограбувати. Злочинець спочатку вдарив незнайомця металевим шворнем, а потім і цеглиною. Коли чоловік упав і не рухався, Микола знайшов у нього дорогий мобільний телефон за 3000 гривень, а ще забрав срібні браслет й ланцюжок, кулон.
Насамкінець "відзначився" Петро Сапа. Вранці шостого серпня він побачив біля одного з будинків по вулиці Бориспільській незнайомого чоловіка з велосипедом іноземного виробництва. Попросив покататися. Спочатку злодій зробив декілька кругів на подвір’ї, а потім раптово завернув за ріг будинку. Але далеко не втік.
Згідно з вироком Першотравневого райсуду П.Сапа отримав 3,2 року позбавлення волі, М. Галар – 3,4, з конфіскацією майна, а Марія Куца відбулася легким переляком: їй "дали" два роки умовно з річним випробувальним терміном. Райпрокуратура не погодилася з таким, на її думку, м’яким вердиктом, й звернулася до апеляційного суду. Як наслідок, першому із засуджених додали ще два роки ув’язнення, а другому збільшили термін перебування за гратами до восьми років.
Василь ГРИНЮК