Ставлення до навмисного прискорення смерті невиліковного хворого, навіть із метою припинення його страждань, ніколи не було однозначним.

Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) для позначення легкої безболісної смерті ввів термін "евтаназія" (від грец. euthanasia, eu- добре, thanatos- смерть), тобто спокійна і легка смерть, без мук і страждань.
Хоча сама ідея евтаназії зародилася давно, але із часів Гіппократа й до наших днів традиційна лікарська етика містить в собі заборону: "Я нікому, хто навіть просить про це, не дам ліки, які спричиняють смерть, а також не пораджу це робити".

Евтаназією називається всяка дія, спрямована на те, щоб покласти кінець життю особистості, йдучи назустріч її власному бажанню, і це повинно бути виконане незацікавленою особою.

39-ою Всесвітньою Медичною Асамблеєю (Мадрид, Іспанія, жовтень 1987) прийнята Декларація про евтаназію, у якій говориться: "Евтаназія, як акт навмисного позбавлення життя пацієнта на його прохання, або на прохання його близьких, є неприпустимою, у тому числі й у формі пасивної евтаназії. Лікар зобов’язаний полегшити страждання вмираючому всіма доступними та легальними методами".

Розрізняють пасивну й активну евтаназію.
Пасивна евтаназія – це припинення надання спрямованої на продовження життя медичної допомоги, що призводить до прискорення настання природної смерті.
Активна евтаназія – введення вмираючому певних препаратів або проведення таких дій, що прискорюють настання смерті.
Активна евтаназія може виражатися в наступному:
"вбивство з милосердя"
"самогубство, якому сприяє лікар"
"власне активна евтаназія".

Де офіційно дозволена еватаназія?
У Голландії в законодавство офіційно внесений дозвіл пасивної евтаназії, але з певними застереженнями, що передбачають виключення зловживань.
Відповідно до законодавства штату Індіана (США) діє прижиттєвий заповіт, у якому пацієнт підтверджує свою волю на те, щоб його життя не продовжувалося штучним чином при певних обставинах.
Штат Каліфорнія (США) прийняв перший в світі закон "Про право людини на смерть", в якому невиліковні хворі заздалегідь можуть підписати офіційний дозвіл на відключення реанімаційних апаратів.
У Швеції, Фінляндії пасивна евтаназія шляхом припинення підтримки життя невиліковного пацієнта не вважається протизаконною, але основою припинення лікування є вільне й усвідомлене волевиявлення пацієнта.

У країнах, де дозволена евтаназія, лікар, який умертвив свого пацієнта не вважається винним. Для здійснення евтаназії необхідне дотримання 3-х умов:
- евтаназія повинна бути добровільною;
- тільки лікар може надавати допомогу або здійснювати евтаназію;
- з медичної точки зору стан пацієнта повинен бути критичним.

Однак, у суспільстві існують аргументи за і проти евтаназії:
За: – стан деяких людей настільки важкий, що продовження життя приносить їм лише страждання;
- якщо невиліковно хвора людина свідомо бажає піти з життя, але самостійно не може цього зробити, то як подібне позбавлення життя може вважатися заподіянням шкоди цій людині?
Проти:
- з релігійної точки зору як бажання собі смерті, так і свідоме позбавлення життя іншою особою є великим гріхом;
- завжди є інші способи порятунку від болю.

"Страшніше помилки в якомусь конкретному випадку може бути тільки думка, правильна сьогодні, але помилкова завтра", – ці мудрі слова можна віднести до проблеми евтаназії. Вирішення її – це завдання лікарів, юристів, філософів, богословів, вчених усього світу.

Підготувала: асистент кафедри гігієни та екології Іфтода О.М.