Анкілозуючий спондилоартрит або хвороба Бехтєрева – хронічне системне запальне захворювання сполучної тканини.

Анкілозуючий спондилоартрит або хвороба Бехтєрева – хронічне системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням суглобів та зв’язок хребта, а також периферійних суглобів із залученням внутрішніх органів – серця, аорти, нирок – і схильністю до прогресуючого перебігу з розвитком обмеження рухомості хребта.

Виникає хвороба Бехтєрева з причин, до сьогоднішнього дня точно невстановленим. Однак достеменно відомо, що фактор спадковості, а також порушення імунної системи є основними чинниками розвитку захворювання. Часто хвороба дебютує після тривалого стресу або запальних процесів в організмі.

Клінічні прояви хвороби характеризуються значним поліморфізмом і залежать від локалізації ураження, ступеня активності та перебігу патологічного процесу.

Початок захворювання майже завжди непомітний, перебіг хронічний, прогресуючий, із періодичними загостреннями і ремісіями. Як правило, захворювання розвивається у чоловіків віком 20-30 років.

Головною ознакою хвороби є зростаюча тугорухливість хребта й обмеження рухливості грудної клітки при дихальних рухах. При цьому хворий рухається так, немовби замість хребта у нього вставлена палиця – нахилятися і повертатися йому доводиться всім тілом. Зовнішній вигляд хворого характерний. На початковій стадії хвороби зникає нормальний поперековий згин хребта, а у пізніх стадіях "застигає", сильно зсутулившись, грудний відділ хребта – формується "поза прохача".

Лікування хворих на анкілозуючий спондилоартрит повинно бути спрямоване на усунення болю і зменшення запалення (симптоматична терапія), профілактику прогресування структурних змін або істотного зниження темпів їх розвитку (базисна протизапальна терапія), а також проведення заходів щодо відновлення функції опорно-рухового апарату, що і передбачається широким діапазоном реабілітаційних заходів.

Однак найбільш ефективним засобом в процесі боротьби з цим захворюванням вважається спеціальна лікувальна гімнастика. Щоб досягти хороших результатів, кінезотерапія, тобто терапія за допомогою рухової активності, і спеціальні лікувальні вправи слід проводити постійно.

Програма лікувальної гімнастики складається індивідуально. Вправи повинні виконуватися щодня. Для попередження розвитку порочних поз (поза прохача, поза гордія) пацієнту рекомендують спати на жорсткому ліжку без подушки і регулярно займатися видами спорту, що зміцнюють м'язи спини (плавання, ходьба на лижах).

Лікувальна фізкультура потрібна і в тих випадках, коли рухливість хребта вже різко обмежена і немає надії на її відновлення. Вона значно покращує вентиляцію легень, яка знижується через ураження суглобів грудної клітки. Збільшити дихальну можливість легких можна, якщо 3-4 рази в день надувати повітряну кульку, і приділяти достатньо часу для прогулянок на свіжому повітрі.

Масаж м'язів спини знижує болі в хребті, зменшує м'язову ригідність, укріплює м'язи. Добрий лікувальний ефект дають сеанси миостимуляции. При цьому повністю розслабляються м'язи, знімається больовий синдром, збільшується рухливість в уражених суглобах. За умови правильного медикаментозного лікування, регулярності проведення самостійних занять залишається мінімальний ризик настання повної нерухомості хребта.

При даному захворюванні Добре зарекомендували себе в лікуванні хвороби Бехтєрева кріотерапія, теплолікування та магнітотерапія.

Найкращий ефект має магнітотерапія. Якщо інші методи лікування можуть і не дати очікуваного результату, то магнітотерапія допомагає практично завжди. Якщо говорити про теплолікуванні, то така терапія неоднозначна, адже тепло може спровокувати ще більший розвиток запального процесу. Фахівці вважають, що до такого методу можна віднести лише відвідування лазень, а от гарячі ванни приймати вони не радять.

Найсуперечливішою за своєю результативністю є кріотерапія. При лікуванні холодом стан хворого майже завжди погіршується. Хворого обов'язково попереджають про можливе погіршення його стану. Але, тим не менш, часто після процедур кріотерапії наступає покращення.

Ті, кого вразило дане захворювання, повинні займатися спортом - тенісом, плаванням і взагалі вести активне життя. Щороку рекомендується проходити санаторне лікування, приймати сірководневі та радонові ванни. Допомагає також грязелікування.

Отже, якщо усі дії комплексного лікування будуть проводитись правильно та регулярно, то ризик повної нерухомості хребта буде найменшим.

Матеріал підготувала асистент кафедри внутрішньої медицини Кристина Чимпой.