Природне вигодовування є найкращою формою харчування дитини.

Під природним вигодовуванням вітчизняні педіатри розуміють таке вигодовування, при якому дитина перших 6 місяців життя отримує не менше ніж 80% грудного молока матері. Воно є унікальним, фізіологічно адекватним способом харчування новонароджених і дітей першого року життя. Вище сказане дозволяє розглядати природне вигодовування як феномен найбільшої мудрості еволюції життя, загально-біологічного впливу на безпосереднє і віддалене здоров’я дитини і дорослої людини, включаючи і основи її духовності. Природне вигодовування виконує широке коло життєво важливих функцій не лише харчового і захисного характеру, але й найтоншої регуляції – управління розвитком і диференціюванням. Але сам процес вигодовування дитини є не самоціллю, а тільки засобом досягнення її гармонійного росту і розвитку.

Безперечним є довготривалий вплив харчування немовлят на фізичний розвиток, стан здоров’я, коефіцієнт інтелектуального розвитку в наступні роки життя. З іншого боку, стало очевидним, що харчування на першому році життя "програмує" метаболізм таким чином, що ті або інші його порушення можуть збільшити ризик розвитку цілого ряду захворювань: таких як алергічні хвороби, ожиріння, метаболічний синдром, остеопороз тощо.

Новонароджена дитина з'являється на світ незрілою у багатьох відношеннях. Вона не може сама себе обслуговувати і захищати, самостійно пересуватися і харчуватися, розмовляти. Тільки в кінці першого року життя дитина досягає відносної автономії. Природні особливості травлення надають дитині можливість рости і дозрівати більш ефективно за допомогою зв'язку з матір'ю через "молочну пуповину". При ньому всі метаболічні і ферментативні механізми розраховані на молоко власної матері. Завдяки черезклітинному перенесенню, компоненти їжі проходять через стінку травного тракту в незміненому вигляді і безпосередньо використовуються дитячим організмом (пластичні речовини, імуноглобуліни, гормони, ферменти, біологічно активні речовини тощо).

Можна виділити 4 групи переваг природного вигодовування перед штучним:
Пластична цінність. Збалансованість жіночого молока за якісним та кількісним складом, оптимальне співвідношення білків, жирів, вуглеводів та мінеральних речовин.

Біологічна цінність жіночого молока. Наявність факторів протиінфекційного захисту, гормонів, біологічно активних речовин. Саме ці переваги не може відтворити жодна штучна суміш.

Психофізіологічні переваги. Емоційно-тактильний контакт матері і дитини під час годування дає відчуття безпеки дитині та формує почуття материнства у жінки. Створює ряд позитивних фізіологічних ефектів для матері та дитини.
Технологічні і економічні переваги. Жіноче молоко стерильне, завжди готове до вживання, має оптимальну температуру, затрати енергії дитиною на отримання молока є регулятором, який практично виключає можливість переїдання, грудне вигодовування є найдешевшим".

Особливості організації вигодовування безпосередньо залежать від вікових анатомо-фізіологічних особливостей дитини і їх можна розділити на три основних періоди (становлення лактації, повноцінного грудного годування та періоду введення твердої їжі – прикорму). До питань організації природного вигодовування відносяться: режим годування та об’єм молока, техніка годування, тривалість годування, відлучення від грудей. Паралельно з цим розглядаються питання загальні для будь-якого виду вигодовування – корекція харчування, прикорм, водний баланс організму, регулювання кишечного пасажу, організація сну дитини, прийом лікарських засобів при необхідності тощо.

Характер режиму годування залежить від віку та фізіологічних особливостей дитини, стану здоров’я та соціального оточення жінки, та цілого ряду інших факторів. Принципово розрізняють два режими: фіксованого (за розкладом) та вільного (на вимогу дитини) вигодовування. Оптимальним є застосування їх відповідно до періоду вигодовування: в перший період – вільний, пізніше – фіксований. Поняття вільного режиму передбачає вибір дитиною частоти та тривалості годування, об’єму висмоктаного молока, а фактично це є відсутність будь якого режиму.

При сумісному перебуванні матері і дитини в пологовому будинку зорганізується вільний режим. Переваги годування на вимогу: становлення лактації відбувається швидше, ефективніше виробляються смоктальні навички у дитини, дитина має меншу фізіологічну втрату маси тіла і швидше набирає вагу, раніше формується взаємне пізнавання і звикання пари матір-дитина. Вільне вигодовування бажано зберігати і в перші дні після виписки, в домашніх умовах. Частота прикладання в перший тиждень може складати 12-20 разів на добу. Найбільшу складність у такій системі вигодовування представляє правильне розуміння матір’ю крику дитини. Його причинами можуть бути, крім голоду, і біль, і незручне положення, і охолодження, і мокра пелюшка тощо. Тривале застосування вільного вигодовування є виснажливим для матері, погіршує її відновлення після пологів, викликає втому та явища десинхронозу.

У подальшому у дитини найчастіше виробляється свій режим годування від 6 до 8 разів на добу. Тому, при переході до періоду повного грудного вигодовування слід дотримуватись встановлених годин, що має значення для формування біоритму роботи травних залоз й апетиту дитини, для утворення молока у матері, раціональної організації режиму її життя. Годування за режимом передбачає коливання у часі на 15-20 хвилин від запланованого, в залежності від харчової активності дитини. При фіксованому режимі годування дитина відрізняється спокійною поведінкою, хорошим глибоким сном, кращими темпами надбавки ваги. Тим часом у матері, як правило, встановлюється стабільне прибування достатньої кількості молока.
Слід також пам’ятати, що для дитини тривалий (6 годин) сон є вкрай необхідним. Такий сон створює повноцінні умови для відпочинку нервової системи немовляти та формування монофазного типу з тривалим періодом глибокого сну. Саме під час такого сну найбільш інтенсивно йдуть анаболічні процеси в організмі і йде ріст дитини.

Годують дитину впродовж 15-20 (не більше 30) хвилин, ослаблених дітей – до 30 хвилин. Цього часу достатньо для насичення більшості дітей. Надто тривале годування погіршує травлення у шлунку, сприяє формуванню негативної звички "лінивого смоктуна". Оптимальним є роздільне годування грудьми – на одне годування одну грудь. Груди при годуванні чергують. При роздільному годуванні загальна продукція молока у жінки більша за об’ємом, більш стабільна через триваліший час наповнення груді і, крім того, завжди є можливість, при збільшеній потребі молока у дитини, трохи догодувати її з іншої груді.

Після годування слід потримати дитину у вертикальному положенні 5-10 хвилин до відригування повітря. "Аерофагія" – заковтування повітря при смоктанні, є фізіологічним явищем, оскільки дитина завдяки високому розташуванню надгортанника може одномоментно смоктати молоко та в той же час дихати.

В перший період та до введення прикорму залишки молока у груді слід зціджувати, що буде сприяти більш інтенсивній продукції молока, оскільки молочна залоза є апокриновою і працює за законом "попиту і пропозиції" – чим більше молока виділяється, тим більше його виробляється.

Водно-мінеральний обмін є окремим розділом метаболізму дитячого організму, тоді як грудне вигодовування є способом харчування, а не методом його регуляції. Діти на грудному вигодовуванні, досить часто потребують додаткової рідини. Це може бути пов'язане із особливістю обміну речовин та станом здоров’я конкретної дитини, із зниженою вологістю та/або підвищеною температурою повітря у приміщенні, підвищеною температурою зовнішнього середовища, збільшеною жирністю материнського молока тощо.
В цих ситуаціях потрібно запропонувати дитині воду, при відсутності потреби у ній – дитина сама відмовиться. Позбавлення дитини можливості отримати воду часто приводить до вододефіцитного зневоднення. Відчуваючи спрагу дитина стає неспокійною, а додаткове годування молоком в таких умовах тільки погіршує стан. Вода дитині дається невеликими порціями з ложечки, кружки чи пляшечки, у проміжку між годуваннями.

Крім того, допоювання необхідне хворим дітям, особливо при захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури чи збільшенням частоти дихання, гіпербілірубінемією, дегідратацією різного ґенезу (діарея, блювота, поліурія тощо). Ознаки дегідратації загальновідомі: зменшення частоти сечовиділень та діурезу, зниження тургору тканин, сухість шкіри та слизових оболонок, западання великого тім’ячка, неспокій дитини через спрагу.

Основною вимогою до води є її безпечність. В даний час, як для пиття, так і для приготування сумішей, страв прикорму рекомендують використовувати спеціальну бутильовану воду для дитячого харчування з низькою мінералізацією, оскільки вона безпечна у бактеріологічному відношенні, не вимагає кип'ятіння, не містить шкідливих хімічних та радіоактивних речовин, має гарні органолептичні властивості.

Здорову дитину доцільно відлучати від грудей, не пізніше 11-12 місяців. Наприкінці першого року життя у дитини в основному сформований "дорослий" тип травлення, вона отримує різноманітне харчування, а її організм втрачає можливість реалізації біологічно активних компонентів грудного молока. Материнське молоко переходить в категорію легкозасвоюваних продуктів із низькою калорійністю.

Більш тривале ніж 12 місяців годування грудьми починає викликати ряд негативних впливів – психологічні відхилення у дитини та психологічний дискомфорт у матері, несприятливий ефект у дитини із збільшенням ризику серцево-судинних захворювань у майбутньому.

Завідувач кафедри педіатрії, неонатології та перинатальної медицини Нечитайло Ю. М.