Лямбліоз – небезпечна хвороба

Лямбліоз – небезпечна хвороба, для якої характерний фекально-оральний механізм передачі, збудником є лямблії, які переважно вражають тонкий відділ кишки, а у деяких можуть бути неврологічні, алергічні прояви.

Джерелом інфекції є людина (хвора або носій), а також деякі види тварин, які контактують з людьми (собаки, свині, велика рогата хвороба тощо), які з фекаліями у зовнішнє середовище виділяють інвазійні зрілі цисти, а їх може бути до декілька міліардів. Якщо до людини попаде від 1 до10цист, це може привести до розвитку інвазій у 10-30 % людей.

Заразиться цією хворобою можливо через воду, харчові продукти, ґрунт, забруднені руки, іноді і через мухи. Цисти лямблій достатньо стійкі у зовнішньому середовищі. При цьому має значення температурний фактор. Так у випорожненнях цисти лямблій зберігають свою життєздатність від 2 до 24 діб, у воді – 15-70 днів. Якщо температура у природних водоймах до 22° С можуть зберігати свою активність до 3 місяців. На поверхні немитих яблук – 6 годин, на хлібних виробах зберігаються до 12 годин, в молочних продуктах (температура 19-25° С в межах 12 діб, а при 2-6° С до 112 днів).

Захворюваність на лямбліоз найчастіше носить спорадичний характер. Висока сприйнятливість до інвазій спостерігається у дітей до року. Інвазивність у дитячих колективах може досягати 50-80%, однак, захворювання у більшості носить безсимптомний характер. Кількість інвазованих осіб зменшується у дорослих.

Вірогідність захворювання на цю хворобу при попаданні цист в організм людини залежить від ряду факторів: інфікуючої дози, віку, наявності інших кишкових інфекцій, хронічних дисфункцій, що призводять до порушень пристінкового травлення, стану імунної системи, вітамінної недостатності.

Які найбільш характерні прояви лямбліозу? Клінічні прояви різноманітні. Початок хвороби поступовий. Є 4 основних клінічних синдромів: диспепсичний, больовий, астено-невротичний та алергічний. Кишкова форма проявляється гастритичними проявами (тяжкість, біль в надчеревній ділянці, нудота, зниження апетиту) приєднується понос, який може змінюватися закрепами. Найбільш характерна для цієї (кишкової форми) явища ентериту. При цьому виникає біль в верхніх відділах живота різної інтенсивності, понос спостерігається до 3-5 раз на добу. Випорожнення водянисті, без запаху та патологічних домішок. При тривалому паразитуванні лямблій розвиваються явища ентероколіту. Живіт здутий, відмічається бурчання в кишечнику, біль носить переймоподібний характер, а в калі з’являється слиз, кров.

Симптоми ураження шлунково-кишкового тракту, які обумовлені порушенням засвоєння харчових продуктів, вітамінів, приводять до зниження маси тіла. Крім того, виникають ознаки дискінезії жовчно-вивідних шляхів. Симптоматика носить неспецифічний характер і характеризується болем в надчеревній ділянці, в правому підребер’ї, який інколи носить оперізуючий характер (як за панкреатиту).

При тривалому паразитуванні лямблій можуть виникати токсичні та алергічні реакції, які проявляються підвищенням температури тіла до 38° С, появою кропив’янки, свербіжу шкірних покривів, артралгій, артриту, нежиттю, кон’юнктивіту. Можливі і неврологічні симптоми: загальна слабкість, швидка втомлюваність, запаморочення, дратливість, плаксивість, головний біль, біль в ділянці серця, особливо у дітей, розвиток неврозів.

Які можливі ускладнення? Розвиток дисбактеріозу, тривалий астенічний синдром, приєднання вторинної мікрофлори, полісенсибілізація до різноманітних харчових продуктів і ліків.

Діагноз лямбліозу підтверджується наявністю цист в калі при багаторазовому дослідженні випорожнень від 2-3 до 6-7 разів з інтервалом 1-2 дні та наявність вегетативної форми лямблій в дуоденальному вмісті. Проводять імунологічні лабораторні дослідження, де виявляють специфічні антитіла в сироватці крові.

Чи можна успішно пролікувати хворобу? Так. В лікуванні використовують антимікробні, протозойні, антигістаміні препарати Запобігання лямбліозу передбачає заходи санітарного та лікувального характеру. Перші проводяться з метою усунення можливості забруднення цистами оточуючого середовища – ґрунту, води, овочів. Воду потрібно вживати переварену, а овочі та фрукти ретельно мити, ошпарювати кип’ятком, суворо дотримуватись правил особистої гігієни, щоденно проводити вологе прибирання приміщень, дезінфекцію іграшок, горщиків, меблів. Специфічна профілактика не розроблена.

Я. Венгловська, к. мед. н. ас., Н. Богачик, к. мед. н., кафедра інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ