Голос – основний засіб спілкування.

Голос, разом із слухом і зором, є одним з основних механізмів для комунікації, тому в сучасному суспільстві голосові проблеми суттєво впливають на якість життя.

Голос – це сукупність найрізноманітніших за висотою, тембром та силою звуків, що утворюється голосовим апаратом.

З погляду способу та мети використання голос поділяють на мовний (голос актора драми, диктора, лектора, юриста) та співочий (голос артиста опери, естрадного чи камерного співака, хориста, священика чи диякона).

Голос різних людей відрізняється передусім висотою, тобто частотою коливань, яка зумовлюється не лише довжиною голосових складок, але й низкою інших факторів. В усякому разі, кожна особа здатна видавати звуки в певному, вужчому або ширшому, діапазоні. У людей, що не навчалися вокальному мистецтву, діапазон голосу обіймає приблизно 1,5 октави, а в процесі навчання розширюється до двох і навіть трьох октав. Винятково широким діапазоном, що охоплював 4 октави, відзначалася перуанська співачка Іма Сумак.

Серед різних за висотою голосів ширший діапазон мають сопрано (згадаймо славетну Соломію Крушельницьку, яка, поряд з сопрановими, успішно виконувала меццо-сопранові партії). Найвужчий діапазон притаманний низьким чоловічим голосам.

За висотою розрізняють такі голоси:

1) Сопрано: (від італійського sopra - над, понад)
Частота коливань – 256...1024 Гц, довжина голосових складок – в межах 14... 17 мм. Це - найвищий жіночий та дитячий голос.
Приклади з оперних партій: Настя (М. Лисенко “Тарас Бульба”), Мавка (Віт. Кирейко “Лісова пісня”), Розіна (Дж. Россіні “Севільський цирульник”).
В діапазоні сопрано звучать голоси хлопчиків - дискантистів. В XVI-XVIII століттях хлопчиків з високими чистими голосами іноді кастрували, щоб уникнути мутації і зберегти на все життя сопрановий діапазон голосу.
Славні українські співачки - сопраністки:
Соломія Крушельницька, Діана Петриненко, Белла Руденко, Євгенія Мірошниченко, Зоя Гайдай, Марія Литвиненко - Вольгемут.
Сопраністок за особливостями голосу поділяють на три головні різновиди, які здебільшого і визначають амплуа артистки, тобто її придатність до виконання тих чи інших оперових партій:Колоратурне сопрано. Ліричне сопрано. Драматичне сопрано.

2) Меццо-сопрано (від італійського mezzo - середній) - середній поміж сопрано і контральто жіночій голос.
Частота коливань 213...853 Гц, довжина голосових складок - в межах 18... 19 мм.
Цьому голосові притаманні повне звучання у середньому регістрі та наявність нижнього грудного регістру.
Приклади з оперних партій:
Варвара (К. Данькевич “Богдан Хмельницький”),Мати (М. Аркас “Катерина”), Килина (Віт. Кирейко “Лісова пісня”), Амнеріс (Дж. Верді “Аїда”), Азучена (Дж. Верді “Трубадур”), Кармен (Ж. Бізе “Кармен”).
Славні українські співачки - меццо-сопрано: Ірина Маланюк, Соломія Крушельницька (поряд з сопрановими партіями).

3) Контральто – найнижчий жіночий голос.
Частота коливань 170...683 Гц, довжина голосових складок - в межах 18...19 мм.
Головною особливістю цього голосу є виразний грудний регістр.
Приклади з оперних партій: Солоха (М. Лисенко “Ніч перед Різдвом”), Стара циганка (С. Рахманінов “Алеко”), Графиня (П. Чайковський “Пікова дама”).
Часто автори опер адресують співачкам - контральто молодечі чоловічі, тобто юнацькі партії:
Зібель (Ш. Ґуно “Фауст”), Ромео (В. Белліні “Монтеккі і Капулетті”), Лель (М. Римський-Корсаков “Снігуронька”).
Терміном “альт” окреслюють низький дитячий голос або партію в хорі чи вокальному ансамблі, яку виконують низькі жіночі голоси (меццо-сопрано, контральто).

Серед чоловічих голосів найвищим є
4) сопраніно (контртенор, альтіно). Діапазон цього голосу сягає “мі” другої октави.
Славні співаки контртенори:Ігор Іщук,Василь Сліпак,Юрій Міненко.
Український композитор Олександр Козаренко написав кантату для сопраніно на вірші Василя Симоненка.

5) Тенор (від італійського teneo – тримаю). Високий чоловічий голос.
(У сучасному нотному записі партія тенора позначається на октаву вище, ніж її фактичне звучання).
Частота коливань 127...512 Гц, довжина голосових складок – в межах 18... 24 мм.
Розрізняють три різновиди тенора:
Ліричний тенор (tenor di grazia) відзначається м'якою щирістю, сердечністю, здатністю передавати партії пісенного характеру, рухливістю.
Драматичний тенор (tenor di forza) відрізняється значною силою в усьому регістрі, палкістю, заповзятістю.
Лірико-драматичний тенор поєднує в собі властивості двох попередніх.
Приклади з оперних партій: Микола Задорожний (Ю. Мейтус “Украдене щастя”), Андрій (М. Лисенко “Тарас Бульба”), Левко (М. Лисенко “Різдвяна ніч”).
Славні українські співаки - тенори: Михайло Голинський,Олександр Мишуґа,Модест Менцинський,Іван Козловський, Анатолій Солов'яненко.

6) Баритон (від грецького “барос” – тяжкий) – чоловічий голос, середній між басом та тенором. Частота коливань 107...427 Гц, довжина голосових складок - в межах 22... 24 мм.
Баритон умовно поділяють на ліричний (м'який, пісенний) та драматичний (мужній, рішуче-завзятий).
Приклади з оперних партій: Михайло Гурман (Ю. Мейтус “Украдене щастя”), Богдан Хмельницький (К. Данькевич “Богдан Хмельницький”), Максим (А. Вахнянин “Купало”), Султан (С. Гулак-Артемовський “Запорожець за Дунаєм”), Амонасро (Дж. Верді “Аїда”), Валентин (Ш. Ґуно “Фауст”).
Славні українські співаки – баритони: Андрій Гришко, Анатолій Мокренко, Дмитро Гнатюк, Павло Кармелюк.

7) Бас (від італійського basso – найнижчий). Чоловічий голос, найнижчий за звучанням. Частота коливань 85... 340 Гц, довжина голосових складок – в межах 24... 25 мм.
Розрізняють співучий, вищий бас (basso cantante) і глибокий бас (basso profundo).
В хорах виділяють ще басів-октавістів; їхній потужний голос сягає в низах навіть “фа” контроктави.

Приклади з оперних партій: Дядько Лев (Віт. Кирейко “Лісова пісня”), Карась (С. Гулак-Артемовський “Запорожець за Дунаєм”), Тарас (М. Лисенко “Тарас Бульба”), Виборний (М. Лисенко “Наталка Полтавка”), Дон Базиліо (Д. Россіні “Севільський цирульник”), Мефістофель (Ш. Ґуно “Фауст”).

Славні українські співаки - баси: Адам Дідур, Михайло Донець, Борис Гмиря, Іван Паторжинський.

Що стосується розмовної мови, то частота її основного тону у чоловіків коливається в межах 85...200 Гц, а у жінок – 160...340 Гц.

Тембр голосу залежить від складу обертонів. Внаслідок зміни положення гортані та взаємного розташування її окремих частин стовп повітря в ній змінює свою форму. Слід зауважити, що ніс з приносовими пазухами, горло, гортань, трахея та бронхи – це комплекс резонаторних порожнин. Вміння користуватися системами верхніх та нижніх резонаторів, свідомо збільшувати об'єм повітряних просторів, зокрема – в підголосниковій порожнині і неначе опирати на них звук (явище опори –appogio) дозволяє збагатити тембр голосу низькими обертонами. Сила, гучність голосу залежить передусім від амплітуди коливань голосових складок і, отже, певною мірою, від натренованості голосових та допоміжних м'язів.

Праця фахівців голосу пов'язана з великим фізичним навантаженням і ставить до них значні вимоги. Вокалісти та фахівці мовних професій потребують фахового добору і систематичної кваліфікованої лікарської опіки.
Опікуються професіоналами голосу лікарі – отоларингологи, фоніатри та педагоги - фонопеди. Розрізняють мовних та вокальних фонопедів.

Підготували доц. Плаксивий О. Г., асистент Мазур О. О., БДМУ