Фізіологічно функції людського організму тісно взаємопов’язані між собою.

До етіологічних факторів захворювань нирок відносять ангіну, тонзиліт, захворювання стрептококової природи та багато інших різноманітних патологій, котрі з часом можуть погіршити роботу серцево-судинної системи (рено-кардіальний синдром).
Відомо, що порушення функції нирок також може виникнути при захворюваннях серцево-судинної системи, переважно при хронічній серцевій недостатності (кардіо-ренальний синдром).

При порушенні функції нирок лікарські рослини використовують як в комплексній терапії, так і окремо, залежно від конкретного патологічного стану.

Пропонуємо Вам пригадати перелік лікарських трав котрі використовуються при захворюваннях нирок. Залежно від напрямку їх дії вони поділяються на: протизапальні, сечогінні, гіпотензивні, літолітичні та ін.

1. Перелік лікарських рослин (сировини), які володіють
протизапальними властивостями

Для полоскання горла при ангіні і ларінгофарингіті використовують:
1. Шавлії лікарської лист
2. Ромашки лікарської квіти
3. Евкаліпту прутовидного лист
4. Нагідок лікарських квіти
5. Материнки звичайної трава
6. Солодкі голої корінь
7. Сухоцвіту багнового трава
8. Ялівцю звичайного плід
9. Збір (фенхелю звичайного плоди, м’яти перцевої лист, ромашки лікарської квіти, шавлії лікарської лист)
10. Збір (фенхелю звичайного плоди, перстачу прямостоячого кореневище з коренями, алтеї лікарської корінь, дуба звичайного кора, шавлії лікарської лист).
11. Збір лікувально-профілактичний № 3 (ромашки квітки, нагідок квітки, шипшини плоди, глоду плоди, звіробою трава, деревію трава, споришу трава)
Збір "Елекасол" (трави причепи, квітів ромашки, коренів солодки, листя шавлії, листя евкаліпта прутовидного, квітів нагідок)

1.1 Перелік фітопрепаратів,
що виявляють протизапальні властивості

1. "Ротокан" (спиртовий розчин)
2. "Хлорофіліпт" (олійний та спиртовий розчини, таблетки)
3. "Канефрон" (спиртовий розчин, таблетки)


2. Перелік лікарських рослин (сировини), які володіють
діуретичними та гіпотензивними властивостями

1. Берези повислої лист
2. Брусниці лист
3. Буркуну лікарського трава
4. Волошки синьої квіти (крайові пелюстки)
5. Глоду квіти
6. Мучниці звичайної лист
7. Ортосифону тичинкового лист
8. Смородини чорної лист
9. Суниці лісової лист
10. Хвоща польового трава
11. Хмелю звичайного супліддя
12. Шипшини травневої плід
13. Ялівцю звичайного плід.

Слід пам’ятати, що при гострих станах протипоказані лікарські рослини, що володіють подразнюючою дією на ниркову тканину (бруньки берези, трава хвоща польового, плоди ялівцю).

При гіперазотемії призначають лікарські препарати леспенефріл, леспефлан (з леспедези головчатої і леспедези двобарвної).
Слід зазначити, що до складу зборів необхідно включати лікарські рослини, які впливають на проникність судинних стінок, особливо капілярів, відновлюючи їх еластичність, наприклад, горобину чорноплідну.

Набряклу форму гломерулонефриту супроводжують гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, для усунення яких застосовуються рослини, що володіють здатністю зв'язувати холестерин (золотий вус, липа, конюшина, омела).

При алкалозі переважно використовують мучниці листя (сеча під дією арбутину набуває зеленого кольору). При надмірному і тривалому вживанні препарати мучниці можуть спричиняти подразнення нирок, викидень у вагітних. Також, при лужної реакції сечі рекомендують додавати в збори петрушки плоди, траву вовчуга, кукурудзяні рильця, фіалки триколірної траву, перстачу прямостоячого кореневища.

При ацидозі рекомендують відвари бобівника трилистого листя, звіробою трава, кульбаби коріння, живокосту жорсткого коріння. За наявності ознак серцевої недостатності застосовують згущені екстракти омели і глоду.

Призначаються також рослини для стимуляції жовчовиділення, регуляції травного тракту, серцево-судинної системи, а також рослини з бактерицидними властивостями. Хворим рекомендується приймати журавлинний морс в поєднанні з метіоніном, що сприяє синтезу гіпурової кислоти печінкою і знешкодженню продуктів азотного обміну. Гіпурова кислота, що виділяється нирками, є бактеріостатичним засобом для більшості збудників пієлонефриту.

Слід зазначити, що деякі лікарські рослини (хвощ польовий, ялівець, чистотіл, вовчуг польовий, петрушка городня, алое деревовидне) необхідно приймати з обережністю через подразнюючу дію на нирки.

Найефективнішими є суміші, що мають у складі ЛРС, яка має сечогінну, протизапальну, седативну, антисептичну, гіпотензивну дію.
При виборі лікарських рослин, для лікування хронічної ниркової недостатності необхідна обережність. Неприпустимо застосування рослин, що містять подразнюючі паренхіму нирок компоненти: ефірні олії і смолянисті речовини (ялівцю плоди, берези бруньки, сосни та тополі), антраценпохідні (марена красильна, алое, жостір, ревінь, сена).

З обережністю застосовують лікарські рослини, багаті на кремнієві кислоти (хвощ польовий, гірчак пташиний, медунка лікарська, пирій повзучий), а також журавлину, яка підкислює сечу і легко розчиняє в кислому середовищі урати і оксалати.
Для усунення азотемії з успіхом застосовують барбарису коріння, берези листя, омели пагони, бурачника лікарського траву, березовий і кавуновий сік.

Сприяють усуненню альбумінурії кукурудзяні рильця, трава астрагалів, остудника гладкого, ниркового чаю, коріння і молоді пагони спаржі лікарської, плоди фенхеля і кропу посівного, моркви дикої.

Виводять з організму надлишок натрію і хлору настої листя берези і чорниці, квіток волошки, трави вовчуга, золотушника канадського та гадючника звичайного.

Протизапальна терапія якнайповніше може бути реалізована за допомогою антигіпоксантів: настоїв трави чистецю, квіток календули і лабезника, листя берези, кропиви, липи, чорної смородини, трави сухоцвіту.

Нормалізація АТ: антигіпертензивні рослини в поєднанні з ангіопротекторами, антиагрегантами, антикоагулянтами: трава буркуну лікарського, золотушника звичайного, плоди горобини звичайної, обліпихи і ін.

При сечокам'яній хворобі (уролітіази) використовують лікарські рослини, які проявляють полівалентну дію. Вони стимулюють функцію інших органів, сприяючи утворенню захисних колоїдів сечових шляхів, зменшують запальні процеси, зв'язують феноли, надають антибактеріальну дію, підсилюють виділення іонів натрію і діурез, нормалізують нирковий кровообіг.

3. Перелік лікарських рослин (сировини), які виявляють протизапальні та літолітичні властивості

При сечокам'яній хворобі успішно приймають сировину, що містить
- ефірну олію:
1. Ялівцю плоди
2. Дикої моркви насіння
3. Ялини або сосни бруньки
- сапоніни і кремнієву кислоту:
1. Споришу трава,
2. Хвоща трава
- лікарські рослини з антисептичними властивостями:
1. Мучниці листя
2. Груші листя
- сечогінна, солерозчинна і протизапальна дія:
1. Волошки синьої квітки
2. Вересу звичайного трава
3. Вероникі лікарської трава
4. Горіха волоського лист
5. Любистку коріння
6. Остудника трава
7. Конюшини квітки
8. Пирію повзучого кореневища
- широко використовують:
1. Бузини чорної квітки
2. Спаржі лікарської пагони
3. Шипшини плоди
4. Квасолі стручки
5. Кропиви коріння і листя


Залежно від хімічного складу сечових каменів рекомендують:

- при фосфатному і карбонатному літіазі: суміші трав з включенням коренів вовчуга, змійовика, лопуха, живокосту, кульбаби; кукурудзяних рилець, листя берези, плодів ялівцю, пагони мучниці, трави фіалки, квіток вересу, репяшка, грициків;
- при сечокислому літіазі: кукурудзяні рильця, трава чистотілу, золототисячника, споришу, репяшка, хвоща, листя барбарису, кропиви, плодоніжки вишні, квітки арніки гірської, насіння дикої моркви;
- при щавлевокислому літіазі: траву споришу, чистотілу, деревію, хвоща, фіалки триколірної, череди; лист берези, квітки вересу, листя м'яти.

3.1 Перелік фітопрепаратів які використовують
при сечокам'яній хворобі

1. Авісан (аммі зубна), сухий екстракт марени красильної
2. Цистенал (марена красильна)
3. Оліметин (м'ята перцева, лепеха)
4. Уролесан (олія ялиці, м'яти і рицини, екстракти насіння дикої моркви, шишок хмелю і трави материнки)
5. Пінабін (ефірні олії хвої сосни або ялини, розчинені в персиковому маслі)
6. Фітолізин (петрушка, пирій, хвощ, спориш, береза).
7. Літовіт У (марена красильна, цеоліт природній)

Лікувальні властивості вище наведених лікарських рослин та фітопрепаратів залежать не тільки від ступеню порушення функції нирок, а також від наявності чи відсутності супутніх захворювань. Окрім цього, бажано використовувати знання щодо фізіологічних змін людського організму залежно від віку, статі та стану (вагітність) з урахуванням того, що нирка – орган з чіткою циркадіанною організацією функцій.

Вважають на той факт, що лікарські рослини не є дозованим лікарським засобом, терапевтична дія лікарських рослин напряму залежить від знань щодо фізико-хімічних властивостей діючих речовин, правил дозування, виготовлення настоїв і відварів, особливо, при їх приготуванні в домашніх умовах.

Захарчук О. І., доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фармацевтичної ботаніки та фармакогнозії БДМУ.
Гаїна Ж. М., кандидат фармацевтичних наук, асистент кафедри фармацевтичної ботаніки та фармакогнозії БДМУ.