Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) – найбільш поширені інфекційні хвороби, що уражають усі вікові групи населення.
За останніми повідомленнями Європейського центру з контролю грипу, в країнах Західної та Центральної Європи медичні фахівці продовжують реєструвати випадки циркуляції РС-вірусів та збудників грипу. У 26 країнах від хворих європейців виділено зразки вірусів типу А (з гемаглютиніном H1 – біля 20%; H3 – біля 60%) і типу В ( до 17%). Наразі в Україні відмічено середньорічний рівень захворюваності на грип на інші гострі респіраторні інфекції серед дітей та дорослого населення. Однак в окремих регіонах рівень захворюваності має тенденцію до зростання, що "змусило" накласти в окремих школах Дніпропетровської, Закарпатської та інших областях режим карантину.

Серед причин тимчасової втрати непрацездатності вони посідають перше місце – навіть у міжепідемічний період на них хворіє 1/6 частина населення планети. В Україні щорічно на ГРІ хворіють 10-14 млн осіб, що становить біля 30 % від загальної морбідності та близько 75-90 % інфекційної захворюваності. На думку експертів ВООЗ, ця тенденція до зростання захворюваності набуватиме постійного характеру і надалі. Соціальні причини, що корелюють з глобалізацією й урбанізацією суспільства, посилення міжконтинентальних міграційних процесів сприятимуть подальшому поширенню ГРІ.
Етіологічна структура захворюваності ніколи не буває однорідною: відзначається переважання певної нозології або типу вірусу, що завжди доповнюється новими представниками (збудниками). Основною епідеміологічною особливістю є швидкість і широта їх розповсюдження завдяки повітряному шляху передавання та високої сприйнятливості населення практично до всіх збудників. В етіологічній структурі ГРІ найбільша частка належить вірусам, і на сьогодні відома значна кількість збудників, що переважно належать до 9 різних груп вірусів, – грип, парагрип, адено-, РС-, пікорна-, корона-, рео-, ентеро- та герпесвіруси. Серед бактеріальних збудників у дорослих найчастіше зустрічаються представники умовно-патогенної кокової флори (стрептококи, стафілококи), Hib-інфекції, нейсерії, клебсієли, коринебактерії, легіонели, мікоплазми, хламідії. Вони спричиняють появу різноманітних клінічних проявів – назофарингітів, тонзилітів, бронхітів, пневмоній.
Розглянемо "ймовірні клінічні сценарії" сезонного грипу:
Неускладнений грип
- Симптоми грипоподібного захворювання: гарячка, кашель, подразнення слизової глотки (фарингіт), риніт, біль голови, міалгія, загальне нездужання без задишки та утрудненого дихання.
- Шлунково-кишкові порушення, такі як діарея та/або блювання, особливо у дітей, однак без ознак зневоднення.
Симптоми прогресуючої хвороби
- Ознаки серцево-дихальної недостатності: задишка, утруднене дихання, кровохаркання чи забарвлене мокротиння, біль у грудях, артеріальна гіпотензія. У дітей – прискорене чи утруднене дихання, ознаки гіпоксії за даними пульсоксиметрії.
- Симптоми, що свідчать про ураження з боку ЦНС: порушення чи втрата свідомості, сонливість чи труднощі при пробудженні після сну; періодичні чи постійні судоми, різка м’язова слабкість чи паралічі.
- Діагностичний висновок про реплікацію вірусу, що триває, чи про вторинну бактерійну інфекцію, що ґрунтується на результатах лабораторних досліджень, або на клінічних ознаках (наприклад, тривалість високої гарячки та іншої симптоматики більше ніж три дні, сепсис, стрімке погіршення загального стану).
- Швидке зневоднення організму: зниження активності, головокружіння, зниження діурезу, психічна загальмованість.
Ускладнення чи тяжкі форми грипу
- Найбільш часті прояви: задишка, утруднене дихання, гіпоксія, ціаноз, зміни з боку ЦНС, рентгенологічні ознаки пневмонії, різке зневоднення чи ознаки вторинних ускладнень, таких як ниркова чи мультиорганна недостатність, септичний шок.
- Загострення супутніх хронічних захворювань, таких як астма, ХОЗЛ, хронічний гепатит чи ниркова недостатність, діабет чи серцево-судинні порушення, може стати причиною тяжких ускладнень.
Хоча більшість хворих мають гострий самообмежувальний гарячковий респіраторний синдром, деякі групи осіб мають підвищений ризик ускладнення у вигляді тяжкого перебігу хвороби або смерті. Ці групи включають літніх людей, немовлят і дітей до дворічного віку, осіб із супутніми серцево-легеневими хворобами, пацієнтів із цукровим діабетом, осіб з ослабленим імунітетом та вагітних.
Результати з вивчення циркуляції штамів вірусів грипу свідчать про те, що щеплення залишається основним інструментом для профілактики грипу: має місце "співпадіння" штамів, включених до складу цьогорічних вакцин, з фактичними циркулюючими штамами вірусів грипу. Щорічні щеплення вакцинами проти сезонного грипу рекомендовані, насамперед, групам підвищеного ризику (вакцину доцільно застосовувати до початку сезону захворюваності!)
Критичною і основною "помилкою" є позиція самолікування. Як свідчить досвід, тривалий і безконтрольний прийом медикаментів, направлених виключно на "зняття" симптомів гострого респіраторного захворювання, – швидше "неусвідомлена шкода", аніж користь для організму хворого. З перших годин типових ознак грипу рекомендують противірусні препарати проти грипу: "Озельтамівір", "Занамівір", адамантани, "Римантадин", "Амантадин" за відповідними схемами та з урахуванням маси тіла для дітей й кліренсу креатиніну для осіб з порушеною функцією нирок. Доцільними є "апробовані роками" народні засоби, чаї, фітозбори.
Важливим є дотримання "маскового" режиму, часте миття рук з милом.
Міжнародні дослідження з удосконалення хіміотерапії грипу тривають, продовжується також обробка доказів рандомізованих контрольованих досліджень цього напряму медицини. Віримо, що з огляду на вищевказане, проблема гострих респіраторних інфекцій і грипу буде успішно "контрольованою" як "потужним арсеналом" медикаментів, так і ефективними превентивними заходами.

Анюта Сидорчук, кандидат медичних наук, асистент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ, лікар-інфекціоніст першої лікарської категорії.