Ацетон в сечі у дитини (ацетонурія, або кетонурія) – поява в сечі ацетонових (кетонових) тіл.
Треба відзначити, що ацетонурії, яку швидше розглядають як лабораторний показник, завжди передує ацетонемія (наявність ацетонових тіл у крові). Загалом, це досить поширене явище, причиною якого можуть бути як тимчасові обмінні порушення у практично здорових дітей, так і важкі хронічні захворювання, наприклад, цукровий діабет. Незалежно від причин, ацетонемія - небезпечний стан, що здатний швидко прогресувати та, навіть, переростати в кому. У батьків до педіатра виникає одразу багато запитань, найчастіші з яких стосуються природи появи ацетону в організмі дитини, наскільки цей стан є небезпечним для здоров’я дитини, як діяти та куди звертатися за допомогою.
Кетонові тіла (ацетон, ацетоуксусна та бета-оксимасляна кислоти) – це хімічні сполуки, що постійно утворюються в печінці у невеликій кількості в процесі енергетичного обміну. У нормі в крові дитини ацетону бути не повинно. Кетонові тіла є проміжним продуктом патологічного обміну речовин при залученні білків і жирів в процес синтезу глюкози. Глюкоза - основне джерело енергії для організму. Вона утворюється при розщепленні легкозасвоюваних вуглеводів, що надходять в організм з їжею.кщо за певних причин рівень глюкози крові знижується, наш організм починає розщеплювати власні жири і білки для отримання глюкози - ці патологічні процеси носять назву глюконеогенезу. Саме у ході розпаду білків і жирів утворюються токсичні кетонові тіла. Якщо утворення кетонових речовин перевищує певний рівень, ми спостерігаємо симптоми їх токсичного впливу на центральну нервову систему та інші органи дитини, особливо шлунково-кишковий тракт. За цієї причини у дитини виникає блювота як рефлекторного, так і захисного характеру.
Схильність дітей до ацетонемічних станів пояснюється певними фізіологічними особливостями:
Діти ростуть, багато рухаються, тому потреба в енергії в них набагато вище, ніж у дорослих.
На відміну від дорослих, у дітей немає значних запасів глюкози у вигляді глікогену
У дітей відзначається фізіологічна нестача ферментів, що приймають участь у процесі знешкодження токсичних кетонових речовин.
Основною причиною ацетонемічних станів, що повторюються з певною періодичністю у дітей віком від 2 до 10 років, виступає нервово-артритичний діатез, або нервово-артритична аномалія конституції. Даний діатез визначається як генетично зумовлене порушення пуринового обміну з надмірним накопиченням у крові та тканинах сечової кислоти, порушенням вуглеводного та ліпідного обміну зі схильністю до кетозу, нестійкістю медіаторних функцій ЦНС. Спровокувати ацетонемічний стан у дітей, які не страждають спадково обумовленими порушеннями обміну речовин, можуть гострі вірусні інфекції, лихоманкові стани, захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, психоемоційні стреси, перевтомлення, голодування, тривалі подорожі тощо. Частим провокуючим чинником різкого підвищення рівня кетонових тіл у крові дитини є нераціональне харчування, а саме зменшення в раціоні вуглеводів, або надмірне вживання жирної їжі.
До основних симптомів ацетонемічного стану можна віднести багаторазову блювоту, запах ацетону у видихуваному повітрі та у сечі, в’ялість, загальмованість, сухість шкіри і слизових оболонок, нападоподібний біль в животі, затримка випорожнень, можливе підвищення температури до 38,0 - 38,50С. При початкових симптомах ацетонемії дитині дають багато пиття у вигляді солодкого чаю, розчинів для оральної регідратації (регідрон-оптим, хумана-електроліт тощо), негазованих лужних мінеральних вод (Лужанська, Боржомі). Щоб не спровокувати блювоту, пити дають з чайної ложки через кожні 3-5 хвилин. Дитина не повинна голодувати, їй треба запропонувати легку вуглеводну страву з мінімальною кількістю жирів та подразнювальних компонентів (гречана, вівсяна або манна каша, картопляне пюре, овочевий суп, печене яблуко).
Якщо блювання не припиняється, наростають ознаки зневоднення та порушення свідомості, терміновим є виклик лікаря та госпіталізація дитини. Лікування у стаціонарі направлене на усунення метаболічних порушень та зневоднення, виведення кетонових тіл. З цією метою внутрішньовенно краплинно вводять інфузійні розчини глюкози та натрію хлориду, антикетогенні розчини (ксиліт), за показами використовують ентеросорбенти, спазмолітичні та протиблювотні засоби.

Вікторія Хільчевська, к. мед. н., доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб БДМУ