Хтось боїться темряви, комусь страшно літати в літаку, дехто може знепритомніти, побачивши кров, а комусь стає зле як тільки в полі зору з’являється павук...
У кожного з нас є більший чи менший перелік ірраціональних страхів, що ми не в змозі пояснити. Страхи супроводжують людину впродовж усього життя: від народження до смерті. Часто вони захищають і вказують шлях для порятунку. Проте страх, що перетворився у захворювання, називається фобією.
Фобією називають підвищений вияв реакції страху на певний подразник; нав’язливий страх, що загострюється у певних ситуаціях і не підлягає логічному обґрунтуванню. Найчастіше фобії спостерігаються у людей надто вразливих, емоційних, сенситивних, з добре розвиненою уявою. Виникнення фобій може залежати й від типу темпераменту або особистісних характеристик. Не заперечують і ролі генетичних чинників, а також особливостей сімейного виховання у розвитку фобій. Часто люди зазначають, що їхні страхи ірраціональні, проте нічого із собою вдіяти не можуть. Буває, що фобії частково підтримуються певною вигодою: підвищеною увагою з боку інших, співчуттям, контролем над поведінкою інших людей тощо.
Кількість фобій за останні десятиріччя зросла утричі, що пов’язано із загальним прогресом суспільства, впливом телепродукції на психіку людини та ін. Так, поява ядерної зброї спричинила виникнення атомасофобії (страх ядерного вибуху), розвиток науки спровокував виникнення гелленологофобії (страх нерозуміння наукової термінології), розвиток комп’ютерної техніки та ІТ-технологій сприяє появі (здебільшого у людей похилого віку) кіберфобій (страх комп’ютерів), а показ у телепередачах і кінофільмах красивих моделей призводить до поширення обезофобії (страх погладшати), геронтофобії (страх постаріти).
Виділяють три основні групи фобій: специфічні (конкретні, прості), соціальні, агорафобії.
Специфічні (конкретні, прості) фобії можуть супроводжуватися страхом різноманітних тварин або низки аспектів навколишнього середовища (висоти, води, мостів тощо). Наприклад:
аквафобія – страх перед водою, боязнь плавати;
апіфобія – боязнь бджіл, джмелів, ос;
арахнофобія – страх павуків;
барофобія – страх перед земним тяжінням;
батеофобія – боязнь висоти або глибини;
баціллофобія або бактеріофобія – страх заразитися яким-небудь інфекційним захворюванням;
венерофобія – боязнь заразитися венеричними захворюваннями;
гемофобія (гематофобія, гемафобія) – страх крові;
геронтофобія – страх постаріти, боязнь спілкування з літніми людьми;
зоофобія – страх тварин, найчастіше якоїсь конкретної;
канцерофобія – страх захворіти на онкологічне захворювання;
кардіофобія – боязнь мати захворювання серця;
клаустрофобія – боязнь замкненого простору;
клептофобія – страх перед злодіями, часто поєднується зі страхом бути обкраденим;
ніктофобія – страх темряви, ночі;
офідофобія – боязнь змій;
пірофобія – страх перед пожежею, вогнем;
талассофобія – боязнь морських подорожей, моря;
токсікофобія – страх отруїтися;
тріпанофобія – боязнь уколів;
урофобія – страх захотіти в туалет в умовах, коли зробити це неможливо.
Історія еволюції вплинула на види стимулів, що лякають найбільше. Так, люди частіше відчувають страх перед зміями, водою, замкненими просторами, аніж перед велосипедами, автівками, лезами тощо, хоча останні можуть також асоціюватися з травмами.
Соціальні фобії супроводжуються страхом соціальних ситуацій, у яких особистість може почуватися ніяково та виглядати принизливо. Соціальні фобії можуть бути чітко окресленими (страх публічного виступу; страх, що виникає під час харчування чи письма на публіці) або генералізованими (страх перед різновидами соціальної взаємодії). Яскравою ознакою соціальної фобії є страх негативної оцінки з боку оточуючих. Те, що подібні фобії є соціальними, засвідчує той факт, що особистостям не складно виконувати такі ж дії, перебуваючи наодинці (розмовляти, їсти, писати).
На відміну від специфічних фобій, що найчастіше з’являються у дитинстві, соціальні фобії, зазвичай, з’являються у підлітковому віці або в період молодості. Проте варто зауважити, що не у всіх особистостей, які пережили соціальне приниження, з’явиться соціальна фобія.
Агорафобія (страх перед відкритим простором) – термін пояснює будь-яку ситуацію, включаючи відкриті та закриті простори, у яких людина відчуває відсутність доступу до безпечного місця. Люди з агорафобією часто бояться та уникають вулиць і людних місць (кінотеатрів, стадіонів, торговельних центрів тощо), побоюються мандрівок, уникають автобусів, літаків, потягів, метро.


ТОП-10 найбільш чудернацьких фобій XXI століття за версією
Центру розвитку особистості "ЛОКУС":
10. Арифмофобія – страх перед цифрами. Вона об’єднує низку підфобій, які переважно пов’язані зі забобонними магічними числами. Най-популярнішими підвидами арифмофобій є тріскадекафобія (страх числа 13), параскаведекатріафобія (страх п’ятниці 13-го) і гексакосіойгексеконта-гексофобія (страх числа 666).
9. Коулрофобія – панічна боязнь клоунів. Цей страх поширений не лише серед дітей, яким обличчя клоуна може видатись нелюдським і страшним, а й серед дорослих, які нібито мали б вже розуміти, що насправді під маскою клоуна ховається звичайна людина.
8. Акрибофобія – страх незрозуміти зміст прочитаного тексту. Мабуть, з кожним траплялось так, що, читаючи книжку, ми втрачаємо увагу і починаємо думати про щось своє, а згодом усвідомлюємо, що не зрозуміли прочитане і перечитуємо текст знову. В таких випадках про людей говорять, що вони думками десь далеко. Часом доводиться читати справді складний текст або багатоскладне речення, яке важко зрозуміти з першого разу, проте більшість людей справляється з цим завдання з декількох наступних спроб. Зазвичай такі ситуації не створюють особливих проблем, але є люди, для яких нерозуміння прочитаного тексту стає жахіттям! Їм видається, що вони втратили вміння усвідомлювати прочитаний текст, через що отримують великуу порцію стресу.
7. Латерофобія – нав’язливий страх лежати на одному боці, найчастіше лівому. Часто ця фобія „подається у комплекті” з кардіофобією – страхом померти через серцевий напад. Людям з латерофобією здається, що нібито серце перестане битись через затиснення між ліжком та ребрами від довгого лежання на лівому боці.
6. Глобофобія – боязнь повітряних кульок. Психіатри розділяють цю фобію на два види. Перший – це страх того, що кулька неочікувано лусне у руках. Другий випадок більш рідкісний і полягає у боязні полетіти в небо, тримаючи повітряні кульки у руках.

5. Метрофобія – це страх перед поезією у всіх її проявах. Люди, які мають таку фобію, починають тремтіти зі страху, коли бачать рифмовану поезію або чують декламаторів.
4. Інтернетофобія – це страх перед Інтернетом.
3. Генуфобія – страх оголених колін. Дивно... Що ж такого страшного може бути в оголених колінах? Багатьох чоловіків оголені коліна жінок, навпаки, приваблюють, але тільки не генуфобів! Таких людей неможливо переконати у тому, що оголені коліна – це цілком безпечно. Вони уникають усіх місць, де можна побачити це „жахіття”!
2. Гіппопотомонстросескіпедалофобія – боязнь складних слів. Це (офіційно) – найдовша назва фобії. За іронією долі, фобію, назва якої складається з 32-х букв, ввели у науковий обіг для опису страху перед довгими словами.
1. Анатидаефобія – страх перед тим, що десь у світі існує качка, яка стежить за Вами. Всевидячі очі качок слідкують за нами щодня, і рано чи пізно вони дістануть кожного!
Якщо фобії негативно впливають на якість вашого життя, зверніться до психотерапевта. У боротьбі з фобіями найчастіше практикують поведінкову та когнітивно-поведінкову терапії.
Живіть яскраво та досягайте поставлених цілей!

Матеріал підготувала Алла Борисюк, професор кафедри психології та соціології БДМУ.