Етіологічним чинником є гриби роду Місrosporum (extothryx), що можуть бути як антропофільними (патогенними для людей) і викликати шкільні та сімейні епідемії, так і зооантропофільними і спричиняти захворювання у людей і тва¬рин (собаки, кішки).
Оскільки збудник мікроспорії широко поширений в природі, то інфікування можливо всюди, але в регіонах з жарким і вологим кліматом випадки мікроспорії діагностують частіше. Передається інфекція контактним шляхом, або ж через предмети, інфіковані спорами грибка. Діти у віці 5-10 років частіше хворіють на мікроспорію. Дорослі рідко хворіють, у разі ж зараження практично завжди спостерігається самовиліковування завдяки наявності органічних кислот у волоссі, які пригнічують ріст міцелію.
Вхідними воротами для збудника мікроспорії є сухість шкіри, мікротравми тощо. Часті контакти з землею, тваринами, пітливість і порушення хімічного складу секрету потових і сальних залоз підвищують вірогідність виникнення мікроспорії. У грунті спори збудника мікроспорії зберігаються від одного до трьох місяців. Мікроспорія, викликана антропофільним типом грибка, має інкубаційний період від 4-х до 6-ти тижнів, після чого на гладкій шкірі з'являється дещо набрякла червона пляма, яка має чіткі обриси, округлу форму і поступово збільшується в розмірі. Далі вогнища ураження виглядають як яскраво виражені кільця, котрі складаються з вузликів, міхурців і кірочок. Кільця зазвичай вписані одне в інше або перетинаються, іноді мають тенденцію до злиття. Діаметр кілець при мікроспорії коливається від 0,5 до 3 см. У дітей і молодих жінок при мікроспорії можлива яскраво виражена запальна реакція і невелике лущення вогнищ ураження.
Мікроспорія волосистої частини голови зустрічається у дітей різного віку, проте частіше у віці від 5 до 12 років. У дітей з рудим волоссям мікроспорія практично не зустрічається. Осередки ураження розташовуються на тім'яній і скроневих ділянках, зазвичай мікроспорія шкіри голови проявляється у вигляді 1-2 великих вогнищ до 5 см в діаметрі з відсівами менших розмірів. Шкіра голови в осередках мікроспорії дещо набрякла, злегка гіперемована, її поверхня покрита сірувато-білими лусочками, які міцно прикріплені до шкіри. Все волосся у вогнищах обламується на відстані 4-6 мм над поверхнею шкіри голови, через що ділянка ураження виглядає як підстрижена, звідки дане захворювання в народі називають "стригучим лишаєм". При видаленні пінцетом видно, що пеньки волосся покриті спорами гриба сірувато-білого кольору (ніби припорошені пудрою).
Як правило, клінічні прояви захворювання є досить характерними, щоб відразу запідозрити у дитини наявність мікроспорії. Однак для постановки даного діагнозу та призначення відповідного протигрибкового лікування обовзково повинно бути лабораторне підтвердження мікроскорії, для чого лікар-дерматолог проводить забір патологічного матеріалу з вогнища ураження (лусочки, волосся), які направляє на мікроскопічне та культуральне дослідження. Також для підтвердження діагнозу та контролю ефективності лікування застосовують метод люмінесцентної діагностики – уражене волосся світиться зеленим світінням, однак на ранніх стадіях мікроспорії світіння може бути відсутнім. Люмінесцентний метод використовують також в якості скринінгового дослідження для огляду контактних осіб.
У лікуванні мікроспорії залежно від поширеності та локалізації висипань застосовують місцеву і загальну протигрибкову терапію, тривалість якої визначає лікар.
Профілактика мікроспорії полягає в регулярному огляді дітей у дитячих садках для виявлення хворих, в обмеженні контактів з бродячими тваринами і в дотримання особистої гігієни. Придбання домашніх тварин без огляду ветеринара може призвести до внутрішньородинних спалахів мікроспорії, що вимагає більш уважного підходу.
Таким чином, серед профілактичних заходів мікроспорії слід розрізняти наступні:
Активне виявлення хворих шляхом періодичних оглядів, зо¬крема в дитячих закладах (дитячі садки, ясла, школи).
Виявлення джерел зараження, включаючи внутрішньосімейні обстеження.
Своєчасна ізоляція хворих та їх лікування.
Дезінфекція одягу, постільних речей, предметів, якими хворі постійно користувалися (гребінці, щітки, дитячі іграшки тощо).
Дотримання у перукарнях обов'язкових санітарних за¬ходів (дезінфекція інструментів 3 % розчином формаліну — ножи¬ці, гребінці, пропалювання над полум'ям горілки машинок для під¬стригання, прасування білизни гарячою праскою, невикористання головних щіток).
Систематичний ветеринарний нагляд за тваринами, своєчас¬не виявлення та ізоляція хворих тварин.
Санітарно-просвітницька робота серед населення тощо.

Юлія Карвацька, асистент кафедри дерматовенерології БДМУ.