Актуальність дерматозу визначає його інфекційний характер, контагіозність для оточуючих, швидка дисемінація елементів висипу на шкірі внаслідок автоінокуляції, а також труднощі лікування, особливо у дітей раннього дитячого віку, та можливість розвитку рецидивів дерматозу при неадекватно застосованій терапії.
Збудником дерматозу є вірус контагіозного молюску – дерматотропний ДНК-вірус з групи віспи (поксвірус), який є патогенним лише для людини. Вірус контагіозного молюску є досить стійким, тому може тривалий час зберігатися у постільній та натільній білизні, в часточках пилу тощо.
Шляхами зараження контагіозним молюском є:
- прямий шлях – контактний (частіше – побутовий, однак у дорослих осіб можливий і статевий шлях зараження);
- непрямий шлях – через інфіковані предмети особистої гігієни, постільну чи натільну білизну, рушники, мочалки, а також іграшки тощо.
Зараження може відбуватися у басейні, при контактних видах спорту, масажі, у перукарнях. Інфікування дітей відбувається від однолітків чи дорослих, найчастіше – членів родини, які мають прояви контагіозного молюску на шкірі.
Відомо, що шкіра здорової людини виконує бар᾿єрні функції, зокрема захищає від проникнення різних інфекційних чинників, у т.ч. й вірусів. Цей захист забезпечується цілісністю шкірних покривів, бактерицидною дією шкірного сала, чинниками місцевого та системного імунітету.
Тому проникнення й розвиток контагіозного молюска відбувається внаслідок дії комплексу екзо- та ендогенних чинників, які спричиняють пошкодження шкірних покривів (травми, мікротріщини), викликають сухість шкіри (надмірне застосування миючих засобів, спиртових розчинів), погане харчування (гіпо- та авітамінози) тощо.
Причиною сухості та зниження бар᾿єрних функцій шкіри можуть бути також супутні соматичні захворювання – цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, патологія органів травлення тощо. Важливе значення у розвитку контагіозного молюска має зниження локального та системного імунітету, зокрема за наявності ВІЛ-інфекції/СНІДу, а також хронічної фокальної інфекції (зубів, ЛОР-органів, кишківника та ін.) чи герпесвірусної інфекції, які часто є причиною вторинних імунодефіцитних станів.
Особливо слід відзначити ризик розвитку контагіозного моллюска у дітей, що страждають на атопічний дерматит, проявами якого є ксероз (сухість шкіри), що зберігається і в міжрецидивний період дерматозу, а також пошкодження шкірних покривів внаслідок гострозапальної висипки та чисельних розчухів через інтенсивний свербіж шкіри.
Після проникнення вірусу контагіозного молюска у шкіру наприкінці інкубаційного періоду (триває від 2 тижнів до 2-6 місяців) розвивається характерна висипка без гострозапальних проявів. Висипка частіше локалізується на обличчі (лоб, ніс, повіки), шиї, тилі кістей, тулубі, зовнішніх статевих органах. Розташування елементів поодиноке чи згруповане. Для дерматозу характерним є розвиток на шкірі дрібних (від 2-3 до 5-7 мм) вузликів (папул), які припідняті над поверхнею шкіри, щільні при пальпації. Колір елементів тілесний з матово-білим, воскоподібним чи блискучим перламутровим відтінком. Спочатку вузлики мають напівсферичну форму, поступово збільшуються у розмірах, в їх центральній частині стає помітне пупкоподібне западіння із сухими роговими лусочками. При стискуванні вузликів пінцетом з них виділяється сироподібна маса білого кольору (“молюскові тільця”).
Збільшення кількості елементів контагіозного молюску на шкірі відбувається внаслідок автоінокуляції – поширення інфекції при механічному пошкодженні висипки при терті шкіри одягом, мочалкою, голінні, при розчухуванні чи видавлюванні елементів висипки.
Елементи висипки інколи зникають спонтанно, однак у більшості випадків мають тривалий перебіг (місяці, роки), у разі їх травмування можливе приєднання вторинної інфекції.
Лікування контагіозного молюску на сучасну етапі є досить складною проблемою, оскільки застосування противірусних засобів є малоефективним, тому при невеликій кількості елементів проводять їх механічне видалення, а за значної кількості – застосовують методи кріодеструкції чи діатермокоагуляції, які є досить травматичними, тому важливим є рання, своєчасна діагностика дерматозу за наявності перших проявів контагіозного молюску на шкірі.
Для запобігання поширення інфекції пацієнт повинен бути ізольований та пролікований, проводиться дезінфекція особистих речей, а також здійснюються профілактичні огляди дітей, їх родичів та обслуговуючого персоналу в дошкільних дитячих установах і школах.
Профілактика контагіозного молюска полягає у дотриманні правил особистої гігієни, використанні лише своїх особистих речей (мочалка, рушник, білизна, іграшки тощо), обов’язковому прийомі душу з миючими засобами після кожного відвідування басейну, лазні, сауни тощо. Важливе значення має лікування всіх супутніх соматичних захворювань та санація хронічних вогнищ інфекції, які порушують обмінні процеси в організмі пацієнта, є причиною сухості шкіри й зниження її бар’єрних функцій, а також зумовлюють вторинні імунодефіцитні стани. У разі наявності сухості шкіри слід застосовувати зволожуючі засоби (емолієнти), які рекомендують періодично змінювати (через 20-30 днів) для запобігання розвитку сенсибілізації до компонентів зовнішніх лікарських чи косметичних засобів.
При появі на шкірі подібної до контагіозного молюска висипки у жодному разі не можна займатися самолікуванням, оскільки під маскою даного дерматозу можуть протікати первинні прояви як доброякісних, так і злоякісних новоутворень. У кожному випадку появи на шкірі дитини висипних елементів слід звернутися до лікаря-дерматовенеролога з метою постановки діагнозу та визначення подальшої терапевтичної тактики.


Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, професор
Гулей Лілія – асистент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, к.мед.н.