Про вірус Ебола та його загрозу Україні та Буковині зокрема говоримо із Юрієм РАНДЮКОМ, доцентом кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ, кандидат медичних наук.
– Хвороба, яку спричиняє вірус Ебола, – це гостре вірусне природно-осередкове захворювання, яке схильне до стрімкого поширення у вигляді епідемії і характеризується тяжким перебігом та високою смертністю, – пояснює Юрій Олександрович. – Однак із січня 2014 року хвороба вийшла за межі свого природного осередку і поширилася на США та Європу, де вперше зареєстровано випадки зараження не пов’язанні з перебуванням хворих у країнах Африки. Загалом від початку 2014 року на хворобу, яку спричиняє вірус Ебола, захворіло більше 9 тис. людей, із яких дещо більше 4,5 тис. померло. Загалом, зважаючи на відсутність специфічного лікування, смертність при цій недузі коливається в межах 60-90 відсотків.
Про симптоми недуги
– Клінічно хвороба, яку спричиняє вірус Ебола, характеризується гострим початком із підвищення температури тіла до 38-39 °C, сильного болю голови та болю у суглобах і м’язах, – говорить Юрій Рандюк. – Досить швидко з’являється біль у грудній клітці та сухий кашель, біль у животі, нудота та діарея. За кілька днів проявляється геморагічний синдром – виникають крововиливи на шкірі та слизових оболонках, кровотечі з ясен, носа, з’являється кров у випорожненнях, сечі, блювотних масах. Хворі помирають від геморагічного шоку, гострої серцево-судинної недостатності, набряку легень, крововиливу в надниркові залози.
Про ризики зараження
– Нині хвороба, яку спричиняє вірус Ебола, залишається не повністю вивченою, зокрема і в питаннях механізмів зараження, – пояснює лікар-інфекціоніст. – Вважається, що основне джерело зараження при цій інфекції – фруктоїдні кажани та дрібні гризуни і певною мірою примати та антилопи, які населяють вологі ліси африканського континенту.
Зараження місцевого населення, ймовірно, відбувається при безпосередньому тісному контакті з біологічними рідинами та виділеннями цих тварин. Також джерелом інфекції є хворі люди, оскільки в їхній крові, спермі, слині, виділеннях із носоглотки, сечі, випорожненнях міститься вірус. Зараження відбувається в основному при потраплянні вищезазначених біологічних рідин та виділень хворої людини на слизові оболонки та пошкоджену шкіру здорової людини.
Наразі заперечується можливість інфікування вірусом Ебола через їжу, воду та повітряно-краплинним шляхом, що суттєво знижує темпи поширення цієї недуги.
Про зараження України
– Занесення хвороби, яку викликає вірус Ебола, на територію України теоретично можливе, хоча ризик такої ситуації досить низький, – коментує Юрій Рандюк. – Ця хвороба належить до так званих карантинних інфекцій, на які поширюються міжнародні санітарні правила,. Ці правила Україна виконує у повному обсязі, що суттєво знижує ризик занесення будь-якої карантинної інфекції на її територію.

З історії
– Вірус Ебола вперше був зареєстрований та описаний у 1976 році в Судані та Заїрі і отримав назву геморагічної гарячки Ебола. З цього часу в країнах Західної та Південної Африки періодично реєструвалися спорадичні випадки та невеликі спалахи цієї інфекції. З січня 2014 року у Західній Африці (Гвінея, Ліберія, Нігерія, Сьєрра-Леоне, Сенегал) розпочалася найбільша, за весь період спостереження, епідемія хвороби, яку спричиняє вірус Ебола.

Важливі факти
- Мисливці часто заражаються при білуванні кажанів, мавп, інших заражених тварин, а потім передають інфекцію іншим людям.
- Похоронні обряди, під час яких присутні люди, мають прямий контакт із тілом померлого, відіграють значну роль у подальшому поширенні вірусу Ебола серед людей.
- Працівники охорони здоров’я часто інфікуються вірусом Ебола під час догляду за пацієнтами внаслідок тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю і належних бар’єрних методів захисту.
- Використання забруднених інструментів, приладів тощо у медичному закладі може приводити до зараження інших пацієнтів (не з гарячкою Ебола).
- На сьогодні ВООЗ заперечує можливість повітряно-крапельної передачі вірусу. Гарячка Ебола також не поширюється через їжу, воду, укуси комах).

Леся ТОКАРЮК