Гепатит С – дуже серйозне і поширене вірусне захворювання. На гострий гепатит С найчастіше хворіють у віці 15-30 років.
Сьогодні у світі налічується від 150 до 500 млн. хронічних носіїв вірусного гепатиту С. Вірус гепатиту С передається через кров та рідини організму. Тому найбільш поширена форма передавання – через нестерильний медичний інструментарій під час медичних маніпуляцій, переливання зараженої вірусом крові, через шприц у наркоманів. Проте останнім часом донорська кров обов'язково проходить тест на вірус гепатиту С, тому цей шлях зараження буває щодалі рідше. Зате наркомани стають активними розповсюдниками гепатиту С. Значно рідше, але трапляються випадки передавання вірусу статевим шляхом: 3-6% усіх випадків зараження. Можливе передавання вірусу гепатиту С від матері до дитини під час пологів, але цей шлях зараження спостерігається рідко: у 5,7% дітей, які народжені матерями – носіями вірусу. Зараження вірусом гепатиту С може відбуватися й під час нанесення татуювання, лікування методом голковколювання, проколювання вух, якщо ці процедури виконують нестерильними голками.
Вірус гепатиту С має високу генетичну мінливість, а це дає йому можливість уникнути дії імунної системи людського організму. У 20% випадків гепатит С перебігає у гострій формі, у 70-80% – у хронічній.
Гостра форма гепатиту С спостерігається рідко (у 10-15% інфікованих). У 20% хворих розвивається жовтяниця. Хворі скаржаться на головний біль, кволість, нудоту, блювання, біль у правому підребер'ї, потемніння сечі, знебарвлення калу.
Підступність гепатиту С полягає у тому, що в більшості випадків його перебіг безсимптомний. Вірус протягом багатьох років знаходиться в організмі людини, і вона може заражати ним інших, нічого не знаючи про це. При цьому вірус може безпосередньо діяти на клітини печінки і з часом спричинити розвиток цирозу та пухлин. Хронічний перебіг хвороби розвивається у 70-80% хворих.
На жаль, після перенесення вірусного гепатиту С в організмі не створюється надійного захисту. Через це майже у 80% хворих часто розвивається хронічний процес і можливе повторне інфікування вірусом. Для діагностики гепатиту С використовують спеціальні методи дослідження, які проводять до початку лікування хворих. Зокрема, це біохімічний аналіз крові, аналіз крові на антитіла до вірусу гепатиту С, аналіз крові на вірус гепатиту С методом полімеразної ланцюгової реакції визначення вірусного навантаження, ультразвукове обстеження печінки, біопсія печінки.
Лікування гепатиту С потребує комплексного підходу і залежить від стадії і тяжкості хвороби. Останнім часом найбільш ефективним є застосування препаратів інтерферонів та його аналогів у комбінації із противірусними засобами (рибавірином). Як показали результати досліджень, у 60% випадків вдалося запобігти хронізації процесу. Гепатит С лікують також гормонами, гепатопротекторами тощо.
Специфічних засобів запобігання гепатиту С (вакцин) сьогодні ще немає. Тому, щоб запобігти інфікуванню небезпечним вірусом, потрібно вести здоровий спосіб життя, дотримуватися правил особистої гігієни:
• уникати контакту з біологічними рідинами інших людей;
• не користуватися чужими бритвами, зубними щітками, ножицями, а також не позичати свої;
• проколювання вух, пірсинг, нанесення татуювання чи процедуру голковколювання намагайтеся робити одноразовим інструментарієм, упаковку якого буде відкрито у вашій присутності, або впевніться, що інструментарій був ретельно простерилізований;
• під час сексуальних контактів користуйтеся презервативами;
• уникайте медичних маніпуляцій за межами лікарняного закладу.
В. Д. Москалюк, завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ, д. мед. н., професор