- Головне – не впадати у відчай, – говорить Василь. – Так, мені встановили страшний діагноз, але я продовжував жити і повністю довірив своє життя Богові.
"30 днів був лише на фрешах"
- А було все так, - пригадує чоловік. - Я застудився, а через певний час у мене з’явився кашель і такий, що я так закашлювався, що не міг зупинитися. Якось в автобусі зі мною їхав який лікар і каже: "Обстежтеся, бо у вас дуже поганий кашель".
Перевірився… Лікували мені запалення легень, але це нічого не дало. А потім направили вже в онколікарню.
У мене була племінниця, хвора на рак легень. І у церкві, до якої я ходжу, я знайшов книгу про здоров’я, де було сказано, що у Бога невиліковних хвороб немає. Думаю, придбаю книгу. Почитав, а там було сказано про лікування соками, якими можна вилікувати навіть рак. Але я не встиг віднести цю книжечку моїй племінниці, її не стало… А потім мені прийшла думка, що, можливо, Бог цю книгу приготував для мене.
Пішли ми у лікарню, дружина щось розпитує лікаря, а він не дуже хоче говорити. От я і думаю, що не хочу в нього лікуватися. Ми повернулися додому. А вдома я подумав, що наше життя у Божих роках. У Біблії сказано: якщо з вас хтось хворий, запросіть пресвітерів і зробіть елеопомазанання. От із цього я і розпочав. А тоді вирішив лікуватися соками, і рік до лікарів взагалі не ходив.
30 днів я пив лише фреші, жодної їжі не вживав. День вживав овочеві, а день – фруктові, дуже багато споживав морквяного, яблучного соку, буряку – трохи менше. Єдина вимога була – щоб овочі та фрукти були не кроплені, тому всі знайомі і навіть незнайомі люди приносили їх із власного городу та саду. Ми з дружиною постійно вичавлювали соки, для цього, звичайно, купили соковижималку.
Я зрозумів, що не можу пити стільки соків, скільки пила автор тієї книги. А невдовзі доля звела мене з лікарем-фітотерапевтом Сергієм Часовенком, який мені склав графік сокотерапії. Пригадую, я молився: "Боже, ти знаєщ, що у мене маленька дитина. Якщо ти залишиш мене жити, то так і буде. Я у твоїх руках".
Завдяки сокам почав почуватися краще. Але дихати все одно було важко. І доки я пив соки, все було добре, а коли на їжу перейшов, знову почалося погіршання. Уже харчуючись нормально, все одно продовжував пити соки. А потім я перейшов на вегетаріанство: крім м’яса, виключив навіть молочне. Споживав багато сої, часнику.
Не думав про погане, продовжував працювати
- І я не думав ні про що погане, продовжував працювати, - говорить Василь Опеченик. - Міг на машині проїхати три-чотири тисячі кілометрів за тиждень. Хоча у мене постійно була температура, я дуже пітнів, дихати не міг – в останній час міг спати лише на животі. Схуд – мав 51 кілограм. Багато хто думав, що це вже кінець. Лікар, який мене тільки обстежував, сказав дружині, що мені залишилося три-чотири місяці. Я думаю, що я свій організм підготував до "хімії". І через рік я все-таки пішов на хімію, бо не було чим цей рак "додавити". І перша ж хімія дала позитивний результат.
А коли вже востаннє обстежувався, то потрапив до лікаря, який і встановив мені діагноз. Коли я йому зауважив, що у мене була така хвороба, він мені сказав: "Не може бути, ви були б уже там". А йому: "А ви подивіться, хто поставив мені діагноз". Здивуванню не було меж. І, слава Богу, ось уже чотири роки, як я здоровий.
Усім хворим, а також їхнім родичам хочу побажати не впадати у відчай, продовжувати жити своїм звичним життям. Довірте себе Богу, а він вам покаже, яким шляхом вам потрібно йти.

Коментар лікаря
"Такі випадки непоодинокі"
Сергій ЧАСОВЕНКО, лікар загальної практики – сімейної медицини, фітотерапевт:
- У Василя, справді, було захворювання легень. У нього була там пухлина, причому великих розмірів. Він не довіряв лікарям, тому придбав книгу Валентини Львової "У Бога невиліковних хвороб немає". Це книга-самовидання, не перевірена якимись медичними закладами чи установами. Автор цієї книги сама мала онкозахворювання і лікувалася соками і це все описала у книзі.
Оскільки Василь спочатку намагався дотримуватися всіх рекомендацій, які вказані у книзі, йому не ставало легше. Він тоді звернувся до мене, і я йому показав методику (це не моя методика), прийняту усім світом. Це методика Нормана Уокера, який прожив майже 100 років. У дитинстві він хворів важкою недугою, коли підріс, хвороба не зникла. Він її вилікував соками. Потім Норман Уокер став лікарем і науково обгрунтував лікування сирими соками. Будь-який лікар у Європі, Америці знає цю методику і використовує її.
Наша медицина, на жаль, не бере цей метод на озброєння. Я особисто його взяв. Чомусь наші лікарі знають, що є біль і є анальгін, є температура і є аспірин, про інше вони забувають. Це дуже примітивні знання. Хороший лікар має добре знати фізіологію організму, знати, як і чим його лікувати, і третє – пацієнт має повірити і взятися за це лікування.
Методика Уокера містить певні правила, як приймати соки-фреші. У випадку Василя все було комплексно: не тільки соки, а й спосіб життя був вегетаріанський, плюс він приймав протипухлинні чаї – був підібраний комплекс спеціально для нього.
Але для кожної людини це індивідуально, тому схема не може бути стандартною. Василь мав бажання лікуватися, знайшов методику і він вірив, тому і переміг. Наше завдання – фітотерапія, соки, здорове харчування, а хіміотерапія лише відкориговує стан, а не є основним лікуванням.
Років п’ять-шість тому у мене лікувалася ще жінка, яка мала рак яєчників із метастазами у легенях. Тоді вона була ще дічиною, їй було лише 15 років. Її прооперували. Все, що можна було, забрали, але метастази залишили – їх не забирають. Вона була на соках два місяці, і метастази зникли. Тепер вона вийшла заміж і виїхала в інше місто, а потім за кордон.
Отож такі випадки видужання є, і вони непоодинокі.

Леся ТОКАРЮК