– Піхва, як і зовнішні статеві органи, найбільш тісно контактує із зовнішнім світом, – говорить Любов ГАЛИЦЬ, лікар-гінеколог I категорії клініки "Оксфорд Медікал-Чернівці". – Світ навколо нас густо населений невидимими мікроорганізмами. Багато які з них пристосувалися до життя в людському тілі. Потрапивши в піхву здорової жінки, мікроби стикаються з мікрофлорою, яка вже є в піхві, і імунною системою організму жінки. Вважається, що протягом шести годин відбувається протистояння або ж війна між нормальною мікрофлорою піхви та імунітетом з одного боку і хвороботворними мікроорганізмами з іншого боку. Якщо перемагає організм жінки, то патогенні мікроорганізми в основному гинуть. Деяким вдається перетворитися на спори. До спороутворення мікроорганізми вдаються в несприятливих умовах зовнішнього середовища для збереження виду.
Жінка помічає "дивні" виділення
Коли ж патогенним організмам вдається прижитися в піхві, вони починають там активно розмножуватися, витісняють нормальну мікрофлору. І тоді порушуються всі процеси, які відбуваються у піхві. Жінка помічає, що у неї з’явилися інакші, "дивні" виділення, дискомфорт, свербіж або печіння в ділянці зовнішніх статевих органів, змінюється запах виділень.
У такій ситуації гінеколога може поставити кілька діагнозів: вульвіт, вагініт, або екзоцервіцит. Можливий варіант, коли всі три діагнози існують одночасно.
Вульвіт – це запалення зовнішніх статевих органів. Окремо буває тільки у дівчаток. Вагініт – запалення піхви. Екзоцервіцит – запалення зовнішньої частини шийки матки. Ці діагнози доставляють жінці багато занепокоєння, але не є небезпечними. Але вони вимагають тільки місцевого лікування. За умови, що мікроорганізми будуть визначені і засоби для лікування будуть вводитися правильно, вже через два тижні настане одужання.
Любов Олексіївна застерігає, що неправильне використання антибактеріальних препаратів призводить до вироблення стійкості бактерій до ліків, і тоді такі легкі проблеми, як екзоцервіцит, вагініт, вульвіт після кількох неправильно проведених лікувань переходять у розряд майже невиліковних.
– Для того, щоб зрозуміти, як це відбувається, необхідно заглибитися в анатомію жіночих статевих органів, – пояснює Любов Галиць. – Піхва має форму складчастої трубки, на одному кінці якої – вхід у піхву, а на іншому – шийка матки випинається у піхву під кутом, утворюючи склепіння. Задній звід більш глибокий і є найдальшою точкою в піхві.
Зверніться до професіонала
Як правило, жінки не знають, що задній звід – це найвіддаленіша точка піхви. Лікарі кажуть зазвичай так: вводьте ліки якнайглибше або вводьте "до упору". Але ж впертися можна і в складку в середині піхви. Особливо, якщо в піхві порушене PH середовища. Та й під яким кутом вводити, щоб потрапити в задній звід? І що ж буде, якщо лікарський засіб ввести тільки до середини піхви, або на 2/3 довжини? Уявіть собі квартиру, в якій вводяться таргани. Якщо ми покладемо отруту тільки в коридорі та на кухні, а не в усі куточки, досягнемо лише зменшення кількості тарганів. Аналогічно з піхвою, в якій працюють механізми самоочищення: все непотрібне витече назовні, тому лікарський засіб, введений не на всю глибину, вгору не підніметься.
Є три варіанти виходу з цієї ситуації.
Перший – лікар місцеве лікування підкріплює загальним лікуванням, забуваючи про те, що при цьому ліки розподіляються по всьому організму і тим самим завдають шкоди внутрішнім органам, а насамперед печінці, ниркам, кишечнику.
Другий – звернутися до професіонала, який здійснює місцеве лікування, наочно контролює заливання розчину у піхву і ретельне вимивання всіх складочок. При цьому частина патогенних мікробів видаляється механічно, чого не відбувається, якщо жінка вводить ліки самостійно. І до того ж ліки вводиться в найдальшу точку піхви, безпосередньо в задній звід. А потім воно, за законом земного тяжіння, спрямовуються вниз, змащуючи всі стінки і складки піхви.
Третій – можна самостійно опанувати методику введення засобів у задній звід, порадившись із фахівцем.

Олександра ЛИТВИНОВА