Первинні – гострозапальне захворювання, у клінічній картині якого ведучою ланкою є симптоми ураження мигдаликів (катаральна, лакунарна, фолікулярна, виразково-плівчаста ангіни).
Вторинні – коли ангіна є одним з симптомів основного захворювання. Зустрічаються при гострих інфекційних захворюваннях (дифтерії, скарлатині, туляремії, черевному тифі) та при захворюваннях системи крові – інфекційному мононуклеозі, агранулоцитозі, аліментарно-токсичній алейкії, лейкозах.
Всі ускладнення після ангіни поділяються на дві великі групи: загальні та місцеві. При загальних ускладненнях відбувається каскад імунологічних реакцій за участю антитіл з антигеном, що в кінцевому підсумку призводить до ураження серця, суглобів, нирок. Місцеві ж ускладнення обумовлені локальними змінами після перенесеної ангіни.
Найбільш частим ускладненням ангіни є ревматичне ураження серцевого м’яза. При ревматизмі відбувається пошкодження сполучної тканини всього організму, яке в більшості випадків локалізується саме в серце.Ураження серця є грізним ускладненням перенесеної ангіни, тому що в ряді випадків воно призводить до виникнення вад та інвалідизації пацієнтів. Найчастіше ревматичне ураження серця зустрічається у дітей у віці від 5 до 15 років і виникає після перенесеної ангіни – практично на тлі повного благополуччя. При ревматичному ураженні серцевого м’яза виникає її запалення – міокардит. При цьому з’являються болі в області серця, загальна слабкість, можлива поява задухи. Температура тіла здебільшого залишається нормальною, що не дозволяє своєчасно запідозрити розвиток важкого ускладнення. Однак при прогресуванні процесу можливе збільшення температури тіла, поява шумів в серці, виникнення аритмій. Даний стан небезпечно формуванням тромбів в судинах і подальшим розвитком тромбоемболій. Якщо відбувається ревматичне ураження внутрішнього листка серця, виникає ендокардит, який також зустрічається частіше в дитячому віці. У дитини з’являється схильність до кровотеч, набряки, потовщення фаланг пальців рук, приєднуються ознаки серцевої недостатності, відзначається висока температура тіла. Болі в серці приєднуються дещо пізніше, що часто не дає розпізнати кардіологічну причину даного стану. При прогресуванні процесу виникають й інші ускладнення. Особливо слід відзначити, що ревматичне ураження серця небезпечно швидким формуванням клапанних вад. Ревматичне ураження може зачіпати і навколосерцеву сумку. У таких випадках говорять про перикардит, який буває сухим і ексудативним. При сухому перикардиті хворого турбують болі в серці, які посилюються при русі, глибокому вдиху, кашлі. Турбують також температура, озноб, поширення болю в лівий бік. Ексудативний перикардит обумовлений надлишком рідини в серцевій сумці, що призводить до здавлення серця, стравоходу та інших органів. Виникають болі, порушення ковтання, можливе приєднання задухи.
Нирки являють собою другий за частотою орган, який схильний до виникнення ускладнень після перенесеної ангіни. Ускладнення з боку нирок частіше проявляються пієлонефритами і гломерулонефриту, які виникають через 1-2 тижні після ангіни. Як правило, зачіпається одна нирка, хоча не виключений і двосторонній процес. Раптово підвищується температура тіла до високих цифр, з’являється озноб, болі в попереку, часті позиви до сечовипускання. Для гломерулонефриту характерна поява набряків, підвищення артеріального тиску, наявність крові в сечі. Обидва стани вимагають госпіталізації в стаціонар з проведенням комплексної терапії.
Серед частих ускладнень після ангіни слід виділити ураження суглобів, артрит, який також має ревматичний компонент. Відзначається припухлість декількох суглобів, збільшення їх в розмірах, болючість при рухах і в стані спокою. Шкіра над ураженими суглобами гіперемована, набрякла. Часто відбувається ураження суглобів нижніх кінцівок (колінних, гомілковостопних), що дає підставу для виразу "перенесена на ногах ангіна". При ревматичній атаці уражаються також і дрібні суглоби кистей, ліктьові, променезап’ясткові і інші групи суглобів.
Серед інших загальних ускладнень можливо (хоча і рідше) виникнення апендициту, а також тонзилогенного сепсису – вельми грізного і небезпечного ускладнення.
До місцевих ускладнень ангіни відносяться паратонзиліт, паратонзилярний абсцес, латерофарингеальний абсцес, аденофлегмона шиї, флегмона шиї, тонзилогенний медіастеніт, тонзилогенний сепсис, набряк гортані, стеноз гортані, синдром Лем’єра.
Після перенесеної фолікулярної або гнійної ангіни може виникнути абсцес або флегмона навколомигдаликової клітковини. Основна відмінність полягає в тому, що абсцес являє собою порожнину з чіткими межами, яка заповнена гноєм. Флегмона ж – це розлите гнійне запалення. Клінічна картина цих двох станів схожа: підвищується температура, виникають болі в горлі, збільшуються лімфатичні вузли. Больовий синдром нерідко настільки інтенсивний, що ускладнює ковтання, змушує хворих стискати щелепи. Лікування абсцесу і флегмони полягає в хірургічному забезпеченні виходу для гнійного вмісту. Серед місцевих ускладнень особливої уваги заслуговує набряк гортані. На початковому етапі відбувається деяка зміна голосу, пацієнти приймають спроби відкашлятися, однак це не дає суттєвих результатів. У подальшому набряк наростає, призводячи до утруднень дихання: спочатку пацієнтам стає важко здійснити вдих, а потім і видих. Шкірні покриви через недостатнє дихання набувають синюватий відтінок. Набряк гортані є вкрай небезпечним ускладненням ангіни, здатним привести до летального результату. Флегмонозна ангіна нерідко може привести до розвитку аррозивної кровотечі. Виникають вони при пошкодженні артерій, що живлять піднебінні мигдалини. Кровотеча завжди вимагає надання невідкладної допомоги!
Усі місцеві ускладнення є надто серйозними, тому що представляють загрозу не тільки для здоров’я, але й для життя хворого.
Для того щоб не допустити розвиток настільки небезпечних і важких ускладнень, важливо дотримуватися наступних рекомендацій. Ангіна при будь-якій її формі вимагає суворого постільного режиму, навіть при зниженні температури до нормальних показників. Рекомендована тривалість постільного режиму – до тижня. При порушенні рекомендації часто формуються ревматичні ураження серця, суглобів, нирок.
Важливо раннє і адекватне лікування ангіни. Місцеве лікування має включати в себе часті полоскання і зрошення задньої стінки глотки розчинами антисептиків. Залежно від причинного фактора призначається відповідне медикаментозне лікування (антибіотики, противірусні препарати).
Необхідно вживання великої кількості теплої рідини, що забезпечує виведення токсинів нирками, а також шкірою через піт.
Після перенесеної ангіни важливо дотримуватися обмежувальний режим: уникати надмірних фізичних навантажень, не переохолоджуватися. Дані рекомендації необхідно дотримуватися не менше місяця.
Велике значення надається динамічному спостереженню у свого лікуючого лікаря з періодичним контролем лабораторних показників і функціональної активності органів і систем, схильних до високого ризику розвитку ускладнень. Лікування ангін проводиться терапевтами та педіатрами, воно може бути амбулаторним та стаціонарним в інфекційному відділенні. При важкому клінічному перебігу для попередження ускладнень хворих на ангіну слід лікувати стаціонарно. Місцеві ускладнення ангін в зв’язку з складністю та загрозливістю патології лікуються виключно стаціонарно у ЛОР-відділеннях.

Ігор КАЛУЦЬКИЙ, доцент БДМУ