– Останнім часом моя 15-річна донька повністю відмовилася від вживання м’яса, риби, яєць, молочних та борошняних продуктів, пояснюючи свою поведінкою тим, що хоче бути привабливою і щоби над нею не насміхалися. На мої переконання вона реагує вороже, до лікаря не хоче йти, каже, що не хвора. Вона схудла вже на п’ять кілограмів. Я дуже хвилююся за її здоров’я, боюся, чи це не анорексія, – говорить Оксана КОВАЛЬ.
Кореспондент "МБ" звернулася для роз’яснення явища анорексії, її причин та наслідків до Ольги ЮРЦЕНЮК, консультанта медико-психологічного центру БДМУ, асистента кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології, лікаря-психіатра, медичного психолога.
Хвороба може вразити людину будь-якого віку
За словами Ольги Сидорівни, синдром нервової (невротичної) анорексії (з грецької "анорексія" – відсутність апетиту) – повна відмова від їжі або різке обмеження прийому їжі з метою схуднення або для профілактики зайвої ваги під впливом надцінних або навіяних ідей відповідного змісту. Характерна ознака – значна втрата маси тіла (зазвичай 30 і більше відсотків від маси тіла, які відповідають віку і зросту людини). Найчастіше нервовою анорексією страждають дівчата-підлітки, хоча вона може вразити людину будь-якого віку та статі.
Збільшення ваги сприймається як невдача
– Хворого на анорексію насамперед вирізняє різке зниження ваги, втрата апетиту, поганий сон, дратівливість, образливість, напади гніву, випадіння волосся, порушення менструального циклу. Це далеко не всі прояви анорексії, – пояснює Оксана Юрценюк. – Проте нервова анорексія насамперед пов’язана, з одного боку, зі страхом набрати зайву вагу, з іншого боку, з відчуттям заниженої самооцінки. Голодування береться на озброєння дівчатами як радикальний, сильнодіючий засіб для схуднення. Головне – не потребує жодних витрат. Усе, що необхідно зробити – відмовитися від їжі. Поступово крайня заклопотаність питаннями харчування призводить до того, що дівчата стають дуже перебірливі в їжі, ретельно відбирають продукти для свого раціону, спочатку уникають в основному вуглеводів і жирів, потім серед "заборонених" виявляються всі продукти. Більшість дівчат з анорексією не усвідомлюють того, що в них є дефіцит ваги. Навіть якщо вони важать менше 40 кілограм, можуть почуватися "занадто товстими". Таке сприйняття свого тіла зумовлено виснаженням організму й недостатнім харчуванням мозку. Тому переконати їх у зворотному майже неможливо. Це ускладнює можливість надання вчасної допомоги хворим на анорексію. Деякі хворі знають, що вони виснажені, але страх перед їжею надзвичайно виражений. Більше того, страх і прагнення голодувати зростають пропорційно зменшенню ваги. Інакше кажучи, перекручене сприйняття свого тіла стає тим більше вираженим, чим більше втрачається ваги. При цьому самооцінка особистості також спотворюється і стає прямо пов’язана зі здатністю відмовитися від їжі й досягти зниження ваги. Втрата ваги розглядається як ознака успіху й самодисципліни, тоді як збільшення ваги сприймається як невдача і втрата самоконтролю. Часто хворі анорексією вважають, що їхня вага, параметри фігури та розміри безпосередньо пов’язані з особистісним статусом у суспільстві. Кінцевим етапом анорексії може бути фізичне виснаження, що завершується смертю.
Дитині здається, що її батьки не розуміють
– Часто все розпочинається з невинного бажання схуднути. Для дітей підліткового віку дуже важлива зовнішність. І найменші відхилення від надуманої норми стають для них катастрофою, – пояснює лікар Оксана Сидорівна. – Для початку – легка дієта, яка вперше може завершитися невдачею. Відтак дитина замикається в собі. Їй здається, що батьки не розуміють її, друзі глузують, а той, хто їй подобається, не звертає уваги.
Під час наступної спроби схуднути підліток психологічно готується до того, що доведеться боротися з неабияким фізичним бажанням з’їсти щось – і тоді харчі стають "ворогом". Якщо не вдається побороти бажання з’їсти хоч найменшу канапку, з’являється інший план. Все полягає в тому, що дівчинка починає виснажувати організм надмірними фізичними навантаженнями, а також викликати блювання після їжі.
За словами Оксани Юрценюк, зазвичай батьки неправильно поводяться, помітивши, що з їхньою дитиною щось коїться. Замість того, щоб вислухати проблеми та "душевний біль" свого чада, вони влаштовують скандали з різними докорами. Дитина відразу припиняє довіряти рідним, і що більше на неї тиснути, то більше вона віддалятиметься. Жодні переконання чи вмовляння їсти не дадуть результатів. І якщо хворому постійно говорити про їжу, це лише може погіршити ситуацію і ще більше відділити від рідних, які хочуть допомогти, проте не знають як.
– Згодом у хворого на нервову анорексію порушується обмін речовин, відбуваються гормональні зміни, сильно випадає волосся, у дівчат припиняється менструальний цикл. Не зважаючи на те, що відмова від їжі стає небезпечною для життя, дитина не змінює своєї поведінки та не визнає себе хворою, – застерігає пані Оксана. – Якщо батьки помітили якісь вияви анорексії, потрібно звертатися по допомогу до лікарів-психіатрів, які знаються на цій хворобі. Також можна звернутися до психологів, які на початковій стадії захворювання, можливо, змінять точку зору та погляди хворого щодо пропорцій та маси тіла.
У будь-якому разі раджу припинити голодування, адже це може призвести до неочікуваних наслідків. Тому не варто виснажувати свій організм, а краще зайнятися фітнесом, вести здоровий спосіб життя і дотримуватися правильного харчування. Адже людина гарна, коли вона здорова.

Що впливає на виникнення симптомів анорексії?
Чотири групи факторів впливають на виникнення симптомів хвороби.
1. Соціо-культурні (нове місце жінки в суспільстві – нові ідеали краси, індустрія схуднення, нав’язування "стандартів зовнішності" та харчової поведінки).
2. Психологічні (особливості характеру, пізнавальних процесів, мотиваційної сфери та особливості їхніх змін під впливом хвороби).
3. Біологічні (особливості статевого дозрівання, в анамнезі – часто мозкові дисфункції та хвороби шлунково-кишкового тракту, існування спадкових проблем з харчуванням).
4. Сімейні (простежується подібність у структурі сімей, де є хворі на анорексію та в стереотипах сімейної взаємодії).

Розрізняють два типи поведінки при нервовій анорексії:
- обмежувальний – хворий добровільно різко обмежує кількість вживання їжі;
- очисний – хворий їсть як зазвичай або навіть дозволяє собі зайве, а потім провокує блювання або зловживає послаблювальними препаратами або клізмами.


Леся Токарюк