Хвороба Лайма – відносно нове для України захворювання. Перший випадок цієї інфекції на Буковині співробітники кафедри діагностували у 2004 році. В подальшому, з кожним роком, в Україні захворюваність людей на цю недугу зростала і в 2013 році досягла майже 2000 випадків. Наразі бореліоз Лайма реєструється практично в усіх регіонах України. Швидке зростання захворюваності людей на хворобу Лайма пояснюється формуванням природних осередків цієї інфекції. За останні десятиліття природні осередки хвороби Лайма сформувалися в багатьох регіонах України, зокрема і на Буковині. Інфікованість кліщів в цих осередках коливається в межах від 5 до 25% і продовжує зростати, оскільки інфіковані бореліями кліщі заражають гризунів та інших тварин, на яких паразитують, в свою чергу від цих тварин заражаються неінфіковані кліщі. Крім цього, інфіковані бореліями самки кліщів передають збудників своєму потомству через яйця, і наступне покоління, досягнувши статевої зрілості уже за першого кровосмоктання здатне заражати тварин та людей. Отже, занесення у будь-який регіон країни інфікованих бореліями кліщів за кілька років призведе до формування та розростання природного осередку хвороби. Зважаючи на такі епідеміологічні особливості хвороби Лайма, небезпечними з огляду інфікування людини є не лише випадки присмоктування кліщів у дикій природі (в лісі, лісопосадці, чагарникових заростях тощо), але і під час роботи на дачних та присадибних ділянках, перебуванні в скверах та парках. Сезон активності кліщів залежить від температури довкілля і на Буковині коливається в межах травня – жовтня, а то й листопада.
З часу присмоктування кліща до появи клінічної симптоматика Лайм-бореліозу в середньому проходить 2-3 тижні. Однак інколи хвороба проявляється уже через 2 дні, а інколи – аж через 2 місяці. Найчастішим клінічним проявом бореліозу Лайма є кільцеподібне почервоніння шкіри (еритема), яке з’являється в місці присмоктування кліща, поступово збільшується в розмірах і за 1-1,5 міс. досягає 10-20 см в діаметрі. У центрі це почервоніння вишневого, в середній частині – ледь помітного блідо-рожевого, на периферії – яскраво червоного кольору з чітким рівним краєм. Вищеописана еритема спостерігається лише при хворобі Лайма і є беззаперечним підтвердженням діагнозу. Іншими клінічними проявами хвороби Лайма можуть бути помірна інтоксикація та незначне підвищення температури тіла. Працездатність таких хворих суттєво не порушується. Адекватне етіотропне лікування призводить до повного одужання хворого.
Разом з цим у 30-40% заражених бореліями людей хвороба тривалий час клінічно не проявляється. Однак тривала безсимптомна персистенція борелій в організмі людини через кілька місяців чи років може призвести до ураження серця, внутрішніх органів, мозку, мозкових оболонок, суглобів тощо. Такі ж поліорганні ураження можуть виникати і в осіб із маніфестним перебігом хвороби, якщо вони не отримали адекватного етіотропного лікування. У цих випадках хвороба Лайма стає причиною інвалідизації.
Профілактика хвороби Лайма насамперед полягає у захисті поверхні тіла людини від нападу кліщів. Зокрема це максимально можливе закривання одягом поверхні тіла при перебуванні в лісі, лісопосадках, влаштуванні пікніків на природі тощо. Перед виїздом на природу доцільна обробка відкритих ділянок тіла препаратами, які відлякують комах та кліщів (такі препарати називаються репелентами і у вигляді гелів та аерозолів наявні в продажі). Після відпочинку на природі необхідно провести ретельний огляд одягу та шкірних покривів на предмет виявлення кліщів. При виявленні на шкірних покривах кліща необхідно одразу ж його видалити. Видалення паразита краще здійснити у медичному закладі. Якщо ж немає можливості звернутися до медиків, то черевце кліща необхідно змастити олією, що дозволить через кілька хвилин легко видалити кровососа. Зважаючи на достатньо високий ризик зараження бореліозом Лайма у випадку присмоктування кліща доцільно пройти курс профілактичного етіотропного лікування, яке запобігає розвитку хвороби. З метою призначення профілактичного лікування необхідно якнайраніше звернутися до сімейного лікаря чи лікаря-інфекціоніста в поліклініці за місцем проживання.

Андрій СОКОЛ, професор кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ, Юрій РАНДЮК, доцент кафедри внутрішньої медицини та епідеміології БДМУ.