Силіконові імплантати отримали бурхливе поширення після того, як у 2006 році було остаточно доведено, що якісний медичний силікон при первинному монтуванні не чинить явної шкоди організму людини. У першому наближенні здається, що все так і є, впевненість у цьому зростає, коли знайомишся з переконливою рекламою безпечних силіконових імплантатів.
Однак проведемо суто медичний аналіз впливу силіконових імплантатів так би мовити за ідеальних умов. Будемо вважати, що пацієнт потрапив до добросовісного й талановитого лікаря, який встановив якісний сучасний імплантат (а не такі, які тисячами вставляли французькі лікарі в груди жінкам різних країн). Віримо, що операція пройшла без будь-яких первинних ускладнень. Нехай завдяки попередньому професійному комп'ютерному моделюванню або Божому провидінню, конфігурація імплантату ідеально підійшла до тіла пацієнта, і він має саме ту форму й еластичність, яку жадала жінка. Отже, ідеальна ситуація. Що ж далі?
А далі – перше, що повинен знати носій силіконового імплантату, це те, що навіть найякісніший медичний силікон не вічний. Кожному пощастить по-різному, але зазвичай через 3-10 років силіконовий імплантат потрібно бути замінити або видалити (хоча хірурги можуть обіцяти термін придатності силіконового імплантату понад 20 років, дають так звану пожиттєву гарантію). Окрім того, відомо багато випадків зміщення силіконового імплантату або його розриву. Це спостерігається навіть для імплантатів 5-го покоління, які були розроблені спеціально, щоб знизити ризик зміщення та розриву імплантатів. Отже, носія силікону рано чи пізно неодмінно чекають повторні оперативні втручання. Ось при таких повторних операціях, у ракурсі наукового аналізу, гістопатологами під мікроскопом були досліджені шматочки тканин, які оточували силіконовий імплантат.
З'ясувалося, що силікон, хоча й не викликає гострого запалення, імунного відторгнення чи пухлини, все ж спричиняє малопомітне хронічне запалення гранульоматозного характеру. Таке вперше знайшли в жіночих грудях і назвали силіконовою мастопатією (не слід плутати з фіброкістозною хворобою грудної залози, застаріла назва якої – "мастопатія"). Зона хронічного запалення згодом перетворюється на рубцеву тканину, яка скорочується (так звана рубцева капсулярна контрактура). За даними наукової літератури в грудній залозі капсулярна контрактура утворюється в 70-75%, причому частота контрактур ще більша при встановленні імплантатів 5-го покоління, оскільки їх поверхня спеціально розроблена так, щоби вона краще зросталася з оточуючими тканинами і внаслідок цього не зміщувалася. До речі, рубцева капсулярна контрактура часто стає дуже болючою.
Чим загрожує силіконова мастопатія і рубцева капсулярна контрактура? Загрожує вона тим, що видалення зношеного чи зміщеного, чи розірваного імплантату необхідно буде супроводжувати видаленням частини тканини навколо імплантату. По-перше, така операція складніша, ніж первинне встановлення імплантату. По-друге, під час повторної операції є підвищений ризик кровотечі. Відомий навіть випадок смерті від кровотечі, яка виникла в кіноактриси саме при повторній операції. Рубцеві контрактури згодом можуть призвести до деформації соска, як, наприклад, це сталося у відомої на весь світ завдяки своїм формам актриси та моделі Памели Андерсон). А ще відомі випадки втрати чутливості (оніміння) соска в грудній залозі із силіконовим імплантатом.
Важливим є те, що силіконові імплантати ускладнюють проведення мамографії – рентгенологічного дослідження грудної залози, із причини чого може бути пропущена рання стадія пухлини цього органа, коли лікування онкологічного захворювання ще є ефективним. З властивістю силікону затримувати промені пов'язана ще одна неприємність, яка чекає носіїв силіконових імплантатів, це те, що силіконові імплантати, на відміну від, наприклад, біологічних імплантатів, "просвічуються" на огляді спецтехнікою в аеропорту. Такі світлини знаменитих осіб періодично потрапляють у жовту пресу з відповідними психологічними наслідками, подекуди справа доходить до судових розглядів. Властивість силікону затримувати промені використовують терористи та контрабандисти, перевозячи в силіконових імплантатах заборонені об'єкти.
Отже, незважаючи на суттєвий прогрес у силіконовій імплантації, на сьогодні існують певні ризики для здоров'я, а іноді й для життя носіїв імплантатів, ризики психологічних травм.
Якщо в людини є бажання покращити форму, збільшити розміри, досягти кращої симетрії для, наприклад, грудей чи сідниць, слід згадати, що є інші, цілком безпечні, способи здійснення цього бажання. Зокрема існують спеціальні фізичні вправи. Вони потребують, звісно, більше вольових зусиль та наполегливості, ніж операція, та й можливості такої корекції мають певні індивідуальні межі, але слід спочатку спробувати саме такий спосіб, можливо буде досягнуто жаданий результат і без хірургічної операції. Ще не слід забувати про те, що сьогодні промисловість випускає таку жіночу білизну, що, наприклад, жіночі груди під одягом виглядають, можна сказати, ідеальними по формі. Окрім того, використання різної білизни може дати різноманітність форм та розмірів. В окремих випадках можна порекомендувати накладні знімні грудні протези. Сучасна промисловість їх випускає, такі протези виглядають досить натурально.
Отже, перш ніж зважитися на встановлення силіконових імплантатів, людина має право і повинна зважити всі альтернативи, у першу чергу, в аспекті свого майбутнього фізичного та психічного здоров'я, а не тільки щодо зовнішнього ефекту для оточуючих людей.

Професор Ігор ДАВИДЕНКО, БДМУ