– Сміх – це чудовий подарунок людям від природи, який вирізняє їх серед інших живих істот, – зауважує Оксана КУШНІР, старший викладач кафедри гігієни та екології БДМУ. – Сміх є одним із механізмів адаптації людини до динамічних змін довкілля. Його неофіційно вважають показником душевного та фізичного здоров’я людини. Щира посмішка та радісний сміх стають нині такими ж популярними атрибутами здорового способу життя, як заняття спортом, здорове харчування та відмова від тютюну, алкоголю, наркотиків.
Смійтеся щодня 10 хвилин
Більше 2000 років тому Гіппократ в одному зі своїх творів звернув увагу на користь сміху та розглядав його як лікарський засіб. Канадський лікар і філософ Вільям Ослер називав сміх музикою життя і радив сміятися щодня не менше 10 хвилин.
– Реальне оздоровлювальне значення сміху підтверджує факт, що вже з 1970-х рр. цим питанням активно займаються вчені, – говорить пані Оксана. – Основоположником науки про сміх – глотології – вважають американця Нормана Казинса – "людину, яка розсмішила смерть". Незважаючи на невтішні прогнози лікарів, завдяки своїй наполегливості та підтримці друзів, він вилікував себе від важкої хвороби, розробивши власну програму "сміхотерапії". Після цього сенсаційного випадку в Америці та Європі почали проводити наукові дослідження щодо сміху й розвивати сміхотерапію як один із методів оздоровлення.
Отримані результати показали, що сміх гальмує виділення гормонів стресу – адреналіну, норадреналіну, кортикостероїдів (до речі, одним із проявів стресового стану є втрата почуття гумору), натомість стимулюючи посилену продукцію "гормонів радості" – ендорфінів і серотоніну, які є одним із чинників самозцілення при депресивних станах та багатьох психосоматичних захворюваннях. Сміх також сприяє очищенню дихальних шляхів, покращує кровообіг, сприяє зменшенню болю, усуває психоемоційне напруження, допомагає швидшому одужанню.
Протипокази: хвороби очей та грижа
За словами Оксани Кушнір, як і інші види оздоровлення, сміхотерапія має певні протипокази: довго сміятися не варто після оперативних втручань, пацієнтам, які мають грижу, хворіють на туберкульоз, гостру пневмонію та захворювання очей, при яких небажане напруження м’язів обличчя.
Людина, яка має почуттям гумору та часто сміється, вирізняється щирістю, готовністю прийти на допомогу, а також здатністю любити. Тому останнім часом дискутують про перспективи сміходіагностики – методу, який дозволяє, проаналізувавши сміх пацієнта, зробити висновки про особливості його характеру та приховані внутрішні конфлікти.
Почуття гумору вважається однією з фундаментальних рис українського характеру і часто допомагало українцям виживати у найскрутніші часи свого існування. У світлі нинішніх подій не варто акумулювати навколо себе негативну інформацію, адже часто в житті комічним чи трагічним є не те, що з нами відбувається, а лише наше ставлення до подій. Як писав французький філософ Жан Гюйо, "втрачений день – той, протягом якого ви жодного разу не засміялися".

Поради психологів
- Не забувайте про регулярне приймання "сміхопігулок": смійтеся по 10 хв. зранку, в обід та ввечері.
- Зберіть для себе скриньку сміху (відеозаписи сімейних свят, улюблені комедії, гумористичні передачі, смішні оповідання) та відкривайте її, коли це необхідно.
- Спілкуйтеся з життєрадісними людьми, екс¬травертами.
- Перед виходом на роботу перед дзеркалом розправте плечі і посміхніться собі гарною по¬смішкою, похваліть себе.
- Розвішайте на стінах усміхнені фотографії – свої та рідних вам людей і час від часу поглядайте на них.
- Частіше посміхайтеся, знаходьте позитив у всьому.
- Як кажуть, "найбільші в світі дурниці люди роблять саме з серйозним виразом облич", тому, незважаючи ні на що – смійтеся частіше, смійтеся щиро, смійтеся разом, смійтеся на здоров’я!

Цікаво!
Вивченням оздоровчого впливу сміху займається Асоціація з вивчення комізму, сміху та гумору у Франції та Міжнародне товариство з вивчення гумору в США. У країнах Західної Європи та США існують державні програми з навчання медперсоналу прикладній сміхотерапії, а в деяких лікарнях навіть введена штатна одиниця – клоун, який повинен буди професійним актором та суворо дотримуватися кодексу професійної етики: не отримувати жодних матеріальних заохочень від пацієнтів та їхніх батьків, не розголошувати персональні відомості пацієнтів та зберігати медичну таємницю.

Леся ТОКАРЮК