Подружня вірність – найнадійніший захист
– Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему, отож навіть простий нежить може призвести до смерті, – говорить Світлана РУСІНА, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології імені С. М. Савенка БДМУ. – Джерелом інфекції є безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе лише при статевому контакті з інфікованим чи при кровообміні з ним. Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина зовсім не обов’язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передачі вірусу від матері до дитини знижується до шести відсотків.
Вакцини проти СНІДу не існує, єдиний спосіб запобігти інфекції – уникнути ситуацій, які мають ризик зараження: спільне використання голок та шприців або незахищені статеві стосунки. Ризик передання інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо жінка під час вагітності та пологів приймає спеціальні лікарські засоби, а її дитина отримує ці препарати впродовж перших шести тижнів життя.
Подружня вірність, повна відмова від випадкових ста¬тевих зв’язків – найнадійніший захист від статевого зараження. Багаторічні спостереження за спільним життям людей, одна із яких була носієм ВІЛ, показали, що дотримання загальноприйнятих санітарно-гігієнічних правил і використання гумових презервативів при статевих зноси¬нах виявилося досить ефективним засобом захи¬сту від інфікування іншої людини.
За словами Наталії КАРВАЦЬКОЇ, доцента кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології імені С. М. Савенка БДМУ, ВІЛ або СНІД впливають на психіку і змінюють психологію ВІЛ-інфікованих людей. Тому саме соціально-психологічна допомога ВІЛ-інфікованим повинна вирішувати такі завдання, як профілактика епідемії, запобігання негативним соціально-психологічним наслідкам широкого поширення ВІЛ-інфекції (суїцидів, асоціальної і протиправної поведінки, зростання соціального напруження тощо), соціальний захист і захист прав ВІЛ-інфікованих людей.

Найпоширеніші міфи
Міф 1. СНІД – невиліковна хвороба , хворі приречені на швидку і болісну смерть.
З точки зору медицини СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – це не хвороба , а особливий стан організму, який характеризується нездатністю імунної системи протистояти стороннім, хвороботворним бактеріям. Причина такого стану – вірус імунодефіциту людини – ВІЛ. Імунна система складається з великої кількості ланок. Вірус ВІЛ вражає і поступово знищує одну з її ланок, але в цілому система продовжує працювати протягом деякого часу. ВІЛ та СНІД – не взаємозамінні терміни. ВІЛ – це вірус, живий організм, який призводить до настання СНІДу – зниження рівня імунітету, що є причиною смерті. Від моменту зараження ВІЛ до моменту, коли настане СНІД, може минути багато років: 10 і більше.

Міф 2. ВІЛ-інфіковані – хворі люди. Після зараження ВІЛ у людини спостерігаються симптоми, схожі на застуду: підвищена температура, пітливість, головний біль, діарея, висипання тощо.
Багато ВІЛ-інфікованих по 15 і більше років не мають жодних симптомів. Єдиний спосіб дізнатися – здати кров на аналіз (зробити тест). Якщо у вас виявлено ВІЛ- інфекцію, то аналіз називається позитивним. Після зараження ВІЛ у людини відсутні ознаки захворювання. Може бути й короткочасна, подібна до застуди реакція організму, але люди цього зазвичай не помічають.

Міф 3. Усі ВІЛ-інфіковані – представники "групи ризику": наркомани, повії , гомосексуалісти.
Люди, в яких вперше виявили і офіційно зареєстрували випадки захворювання, були чоловіки-гомосексуалісти. Але невдовзі з’ясувалося, що хвороба передається через кров. Першими масовими носіями ВІЛ стали люди, які вживали ін’єкційні наркотики, мали велику кількість статевих контактів, незахищених презервативами, отримували донорську кров.
Останнім часом дуже зросла кількість людей, які отримали ВІЛ статевим шляхом. Серед них зовсім мало чоловіків і жінок, які ведуть безладне статеве життя. Нині інтенсивно зростає кількість ВІЛ-інфікованих жінок, діагноз яких з’ясувався під час вагітності. Стрімко збільшується і кількість дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями.

Міф 4. Ніхто не зможе вберегтися від зараження ВІЛ. СНІД всюди – на поручнях громадського транспорту, в перукарнях і в стоматологічних кабінетах, у громадських туалетах і басейнах.
Заразитися вірусом ВІЛ можливо тільки при статевих стосунках, не захищених презервативами. А також в разі спільного використання медичного обладнання – зазвичай шприців для внутрішньовенного введення наркотиків. Тобто тільки в тому випадку, якщо рідини людського організму, які містять віруси ВІЛ, потраплять в організм іншої людини.
Для запобігання зараження не користуйтеся загальними шприцами або іншим медичним обладнанням, які контактували з кров’ю та іншими рідинами організму іншої людини, користуйтеся презервативами, уникайте спільного використання зубних щіток, приладдя для гоління.

Коментар фахівця
"Хвора людина потребує підтримки"
Василь ДЕРКАЧ, доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології імені С. М. Савенка БДМУ:
– Діагноз "ВІЛ-інфекція" означає присутність в крові вірусу імунодефіциту людини, який може впродовж довгих років не супроводжуватися жодними змінами в стані здоров’я. Однак цей діагноз не означає, що людина повинна відмовитися від своїх планів та інтересів, від навчання, роботи і розваг, від любові і сексу.
У більшості ВІЛ-інфікованих бувають важкі періоди в житті, для яких характерні депресія, тривожність, страх, порушення сну, нічні кошмари, труднощі концентрації уваги, відчуття безпорадності, безнадійність, думки про смерть. Ці та інші емоційні порушення заважають піклуватися про своє здоров’я і деколи призводять до помилок, які важко виправити. Існують кілька періодів, під час яких ВІЛ-інфіковані особливо вразливі.
- Отримання діагнозу. Спочатку більшість людей відчуває сильний шок. Потім перед ними постає питання, як складеться їхнє подальше життя, скільки воно триватиме і як це все відіб’ється на близьких людях. Багатьох охоплює гнів, пригніченість, відчай, страх за себе і близьких. Деякі в перший момент думають про самогубство. Інші, навпаки, абсолютно спокійні. Нерідко людина спочатку не вірить своєму діагнозу. Більшість людей, які дізналися про ВІЛ-статус, змушені переглядати свої уявлення про власне життя
- Поява перших хворобливих симптомів. Часто ці вияви не мають стосунку до ВІЛ-інфекції, але ВІЛ-інфікований може сприйняти їх як симптоми розвитку захворювання. До цього моменту людина лише знала про наявність вірусу, тепер для неї ВІЛ стає видимим, а симптоми – доказом діагнозу.
Необхідність регулярно приймати ліки. Деяких пацієнтів лякає думка про нездатність імунної системи самостійно боротися з вірусом, інших – складність приймання препаратів і можливість появи побічних ефектів.
- Серйозні хворобливі симптоми. Це важкі випробування для людини і багато ВІЛ-інфікованих не можуть звикнутися з тим, що їх життя буде пов’язано з болем і ліками, а постійне звернення по медичну допомогу змусить змінити або кинути роботу, чи припинити навчання.
- Важка хвороба або смерть знайомого ВІЛ-інфікованого. Втрата близької людини завжди тяжкий удар. Особливо тяжко сприймають смерть від СНІДу близькі люди, що самі живуть з ВІЛ-інфекцією. Думки про можливість наближення власної смерті призводять до серйозних емоційних криз. Тому в цей період хвора людина особливо потребує підтримки і від характеру цієї підтримки залежить, як людина справиться з своїм емоційним станом.

Не бійтеся хворих на СНІД!
- Не бійтеся торкатися таких людей.
- Не бійтеся повітря, яке вони видихають.
- Не слід боятися сидіти з ними за одним столом, користуватися однією каструлею, одним чайником тощо.
- Ці хвороби передаються тільки статевим шляхом або через кров.
- Наука рухається вперед і в майбутньому цей вірус буде знищено.
- Замість страху ведіть здоровий спосіб життя.
- ВІЛ – це не вирок.
- Трапляються випадкові зараження ВІЛ. Наприклад, під час тяжких операцій внаслідок переливання крові та кровозамінників.
- Ніхто не застрахований від цієї хвороби.

Відомі особистості, які стали жертвами СНІДу (фотки є, я шукала)
- Клаус НОМІ, американський виконавець-авангардист – одна з перших відомих особистостей, які померли від СНІДу. Це трапилося 6 серпня 1983 року.

- Рок ХАДСОН. Неповторний герой-коханець і супермен, голівудська зірка виявився гомосексуалістом. Відомий своїми ролями у фільмах "Коханий повертається" та "Інтимна розмова". Його реальне життя була повною протилежністю екранним любовним драмам. Рок Хадсон приголомшив світ правдивою історією свого життя, а через два місяці після цього 2 жовтня 1985 року помер від СНІДу в своєму розкішному особняку в Беверлі-Хіллз.

- У 1984 року хворобу виявили у великого танцюриста Рудольфа НУРІЄВА. Після обстеження в одній із престижних паризьких клінік з’ясувалося, що ВІЛ розвивався в організмі хворого протягом останніх чотирьох років. Лікарі вирішили лікувати танцюриста новими ліками, які потрібно було щодня вводити внутрішньовенно. Однак такого "ритму" Нурієв не витримав: через чотири місяці він відмовився від ін’єкцій. Після цього певний час СНІД не давав про себе знати. Але 1988 року Нурієв знову звернувся до лікарів і попросив їх провести курс лікування експериментальним препаратом – азидотимидином. Однак і ці ліки не допомогли. 6 січня 1993 у 54-річному віці Рудольф Нурієв помер.

- Жертвою хвороби став знаменитий американський джазовий музикант, трубач і бенд-лідер, який зробив значний вплив на розвиток джазової музики XX століття, Майлс ДЕВІС. Він народився 1926 року, а помер 1991-го. Він постійно займався музикою і аявляв, що йому ніколи думати про смерть: "Це якась мара: я лягаю в ліжко, думаючи тільки про музику, і прокидаюся з думками про неї. Вона завжди зі мною".

-У списку загиблих від СНІДу – лідер гурту Queen Фредді МЕРКЮРІ, який кілька років боровся з хворобою і приховував її від оточуючих. На прес-конференції 1991 року в Лондоні співак зробив офіційне зізнання, що хворий на СНІД: "Я говорю про СНІД , щоб зупинити різноманітні чутки в ЗМІ і щоб захистити спокій моїх близьких. Преса має сконцентруватися на допомозі жертвам, щоб уникнути поширення хвороби, а не знищувати нещасних людей, які часто зовсім не винні у тому, що вони заразилися. Хворі і ті, хто вмирає, і так дуже вразливі". В останні два дні свого життя він не міг навіть говорити, майже втратив зір. Фредді Мерк’юрі помер 24 листопада 1991 року.

- 1992 року від СНІДу помер відомий американський письменник-фантаст Айзек АЗІМОВ. 1983 року, коли про СНІД було дуже мало відомо, письменникові робили операцію на серці, і його заразили ВІЛ через донорську кров. Через кілька років йому потрібна була повторна операція, і випадково під час госпіталізації виявили ВІЛ. Від операції довелося відмовитися. На тлі СНІДу розвинулася серцева та ниркова недостатність, і через три роки Айзек Азімов помер. Через десять років його дружина повідомила про справжню причину смерті письменника.

- У 1993 році загинув від СНІДу відомий тенісист Артур ЕШ, перший афроамериканець, який виграв Чемпіонат США. СНІД виявили у нього 1988 року. Найімовірніше зараження ВІЛ-інфекцією відбулося під час переливання крові, коли йому 1983 року робили операцію на серці. Еш 1992 року організував публічну прес-конференцію, а вже наступного року помер.

Важливо!
Ніхто з нас не захищений від ВІЛ-інфекції. Не існує такого поняття, як група підвищеного ризику. Але існує ризикована поведінка . І кожна людина може контролювати себе і свою поведінку.

Статистика
Нині у світі 42 млн людей інфіковані ВІЛ, що викликає СНІД. Щодня приблизно 16 тис. людей заражаються ВІЛ-інфекцією (по 11 заражень за кожну хвилину), із них половина – моло¬ді люди віком від 15 до 24 років.
На Буковині на обліку перебуває 705 людей, хворих на СНІД. Із них 160 мають останню стадію. За дев’ять місяців цього року виявили і поставили 82 пацієнтів із діагнозом ВІЛ-інфекція, який виставили вперше.

Де пройти тест
Щоби пройти тест на ВІЛ, звертайтеся до обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом – м. Чернівці, вул. Мусорг¬ського, 2, з 08.00 до 20.00.

Леся ТОКАРЮК