Предменструальний синдром – це складний патологічний симптомокомплекс, що з’являється за 1-14 днів до менструації і зникає відразу після її початку.

Частота ПМС у загальному коливається в межах 5-40% жінок та наростає з віком: у 19-29 років у 20% пацієнтів, після 30 років – 47%, після 40-45 років у жінок із регулярними менструаціями до 55%.

Основною причиною ПМС являється дисбаланс жіночих статевих гормонів, а саме естрогену і прогестерону, які здійснюють регуляцію циклічних змін в організмі . Гормональний дисбаланс може з ’явитися і за декілька місяців до першої менструації, і після пологів та абортів, особливо з ускладненими, після різних інфекційних захворювань, в наслідок стресових ситуацій, нерегулярного харчування, частого недосипання, вживання кави та чаю, вживання алкоголю та тютюнопаління.

Підвищення або зниження рівня гормонів проявляється різними реакціями організму. Так, одночасне підвищення рівня естрогену і зниження прогестерону сприяє:
- підвищенню продукування альдостерону, який призводить до затримки натрію і рідини в організмі, унаслідок чого виникають набряки;
- підвищенню рівня вмісту простагландинів та ендорфінів, які здатні викликати депресію, підвищення температури тіла, головний біль та ін.;
- зниження рівня серотоніну, який впливає на настрій та активність.

Для деяких жінок ПМС – майже непомітне явище, для інших він проходить бурхливо, проте час прояву симптомів завжди передбачуваний. Та якщо ж симптоми зберігаються протягом всього менструального циклу, можливо, їх причину треба шукати не в ПМС, тоді необхідна консультація лікаря.

То ж якими симптомами проявляється передменструальний синдром?
Кількість симптомів, що супроводжують передменструальний синдром, надзвичайно велике. Однак існує перелік симптомів, які зустрічаються частіше інших.

Залежно від переважання тих чи інших симптомів, виділяють 4 основні клінічні форми ПМС.

Нервово-психічна форма. До неї відносяться симптоми порушення нормальної роботи психоемоційної сфери та нервової системи. Можливі дратівливість, плаксивість, підвищена чутливість до запахів і звуків, оніміння рук, а також метеоризм і/або запори, депресивний стан, агресивність, порушення сну, швидку стомлюваність.

Набрякова форма. Розвивається на тлі тимчасового зміни функції нирок під впливом гормону альдостерону. Відзначаються набряки на обличчі, в області гомілок і кистей рук, свербіння шкіри, пітливість, невелика надбавка у вазі, оскільки затримка рідини в організмі сягаю до 500-700 мл та нагрубання молочних залоз. Внаслідок набряку строми молочних залоз здавлюються нервові закінчення, що проявляється їх болючістю чи неприємними відчуттями.

Цефалгічна форма. Виражається головними болями (частіше мігренню), запамороченнями з нудотою і блювотою.

Кризова форма. Складний симптомокомплекс, пов'язаний з порушенням роботи нирок, серцево-судинної і травної систем. Відзначаються тахікардія, підвищення атреріального тиску , загрудинні болі й напади паніки – "панічні атаки", які з’являються переважно ввечері та вночі. Ця форма характерна для пацієнток пременопаузального періоду (45-47 років).

Атипова форма. Характеризується нападами задухи в передменструальний період, підвищення температури до 38°С, блювання і мігрень .

Змішана форма. Відзначається одночасним поєднанням декількох форм.

Передменструальний синдром, що протікає тривало, у деяких жінок здатний збільшуватися, тому можна виділити кілька стадій його розвитку:
Компенсована стадія. Передменструальний синдром виражений незначно і з роками не прогресує. Всі симптоми проходять відразу по закінченні менструації.

Субкомпенсована стадія. Значно виражені симптоми недуги обмежують працездатність жінки і продовжують збільшуватися з часом.
Декомпенсована стадія відрізняється крайнім ступенем вираженості симптомів хвороби, які проходять через кілька днів після закінчення менструації.

Найчастіше ПМС стає для жінки причиною конфліктів у родині, на роботі, з друзями. Щоб уникнути таких наслідків жінкам рекомендується:
- Вивчити свій стан і свої симптоми в такі періоди, для розуміння того що з вашим організмом відбувається;
- Намагатись якомога менше піддаватись стресовим ситуація;
- Тривалість нічного сну повинна становити не менше 8-9 годин на добу;
- Займатися ранковою гімнастикою, спортом, адже фізичні вправи завжди позитивно позначаються на психологічному стані.
- Відвідувати заняття з йоги або освоїти техніки релаксації;
- Дотримуватись дієти: особливо у ІІ фазу менструального циклу, обмежити вживання кави, чаю, солі, рідини, тваринних жирів, молока.
- Масаж, особливо шийно-потиличної зони;
- Консультація гінеколога.

Тетяна Скидан та Марина Гресько, Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", кафедра акушерства та гінекології