До 135-річчя від дня смерті

Медичну допомогу, як свідчать розкопки (Єгипет, Індія, Греція, Ассірія, та інш.) люди надавали з давніх давен. Велике значення мала медична допомога під час війн, особливо після появи вогнепальної зброї, коли значно збільшилась кількість вогнепальних поранень. Особливість вогнепальних ран, методи їх лікування на той час були висвітлені в роботах Амбруазо Паре (ХVІ століття), Ларрея, Ледрана, Більгера, Персі, Буша, Буяльського, Мухіна (ХVІІІ століття). В цей період, можна сказати, зароджувалась Військово-польова хірургія. Широкому застосуванню активної хірургічної тактики при вогнепальних пораненнях заважали 3 фактора: відсутність надійних методів зупинки кровотечі, заходів боротьби з нагноєннями, знечулення.

Військові хірурги на фоні відсутності наркозу змагалися в швидкості проведення операцій, в основному ампутацій кінцівок і розсічення м’яких тканин з метою дренування вогнепальних поранень.

Нова ера в розвитку Військово-польової хірургії пов’язана з діяльністю М.І.Пирогова. Він був учасником 4-х війн, хірургом-практиком, хірургом-віртуозом, новатором. Без анестезії він видаляв камінь з січового міхура, робив видалення молочної залози та ампутацію кінцівки за 1,5-3 хвилини. Вперше в світі М.І.Пирогов запропонував сортування при вогнепальних пораненнях і пошкодженнях на театрі військових дій. Це нововведення значно скоротило летальність воїнів і приблизило медичну допомогу до них. Він вперше при вогнепальних пораненнях ввів ефірний наркоз, що мало також велике значення при наданні допомоги пораненим.

М.І.Пирогов зберіг сотні і тисячі кінцівок від ампутацій, запропонувавши використання гіпсових пов’язок. Цей зберігательний метод лікування не тільки зберігав цілість кінцівок, але ще і дозволяв без болі транспортувати поранених на значні відстані від поля бою.

Запропоновані ним госпітальні палатки для розміщення поранених також значно скоротили летальність у солдат і покращили їх перебування, зважаючи на погоду. М.І.Пирогов ввів навчання особового складу військ прийомам само- і взаємодопомоги, що дозволило безпосередньо на полі бою надати первинну медичну допомогу без втручання медичного персоналу.
Вперше в історії він став використовувати працю жінок при наданні допомоги пораненим (Даша Севастопольська).

Розробки М.І.Пирогова сформували основну доктрину військово-польової хірургії, в яку ввійшли такі постулати, як сортіровка поранених; своєчасність і послідовність в виконанні медичних заходів, своєчасна евакуація поранених.

Таким чином, М.І.Пирогов заклав основи Військово-польової хірургії. Військово-польова хірургія – це гілка хірургії, яка вивчає патогенез, клініку, методи діагностики бойової травми, а також організацію хірургічної допомоги і етапного лікування на театрі бойових дій.

Видатний хірург свого часу С.С.Юдін сказав, що "хірургія академічна народилась і поступово відділилася з хірургії військової, а не навпаки". Таким чином, загальна хірургія, госпітальна та факультетська розвилися під впливом Військово-польової хірургії.

М.І.Пирогов був не тільки яскравим і великим хірургом-практиком, але і видатним клініцистом. При важких пораненнях ним описані характерні клінічні прояви травматичного шоку, як в еректильній, так і в торпідній фазах.

Ось як описав у 1870 році еректильну фазу травматичного шоку М.І.Пирогов: "Якщо сильний зойк (крик) і стони чуються від пораненого, у якого риси змінилися, чоло стало довгим і судорожно скривленим, блідим або посинівши і розпухнути від крику, якщо у нього пульс напружений, швидкий, дихання коротке і часте, то яке б не було пошкодження, треба поспішати з допомогою. Іноді в таких випадках відкривається при обстеженні рани відкритий перелом кістки, давлячий на нерв; рана може бути і кульова і звичайна, але при необережному транспортуванні перебита кістка вийшла зі свого положення і подразнюючи нерв спричиняє нестерпні муки; може трапитись і таке, що біль залежить від загнутої крюком кулі, яка лежить прямо на нерві".

Клінічну картину торпідної фази шоку при пораненнях він також описує класично: "З відірваною ногою або рукою лежить окоченілий на перев’язочному пункті нерухомо; він не кричить, не голосить, не жаліється, не приймає участі ні в чому і нічого не потребує, тіло холодне, обличчя бліде, як у трупа. Зір нерухомий і повернутий у далечінь, пульс як нитка, ледве просліджується під пальцем з частими переміжками. На питання зовсім не відповідає, або ледве шепоче. Дихання поверхневе, непримітне. Рана і шкіра майже зовсім нечутливі. Якщо нерв в рані чим небудь буде подразнений, то хворий легким скороченням м’язів вивляє ознаки життя. Іноді цей стан проходе через декілька годин від вживання збуджуючих речовин, іноді залишається до самої смерті".

Пирогов М.І. особисто приймав активну участь в наданні пораненим кваліфікованої і спеціалізованої хірургічної допомоги. Десятки тисяч захисників Севастополю з вдячністю згадували його ім’я. "Ви підіть на перев’язочний пункт, в місто – там Пирогов, коли він робить операцію, потрібно стати на коліна" – писав свідок кримських подій. Серед багатьох пацієнтів М.І. Пирогова в Севастополі був і уроженець Поділля герой Кримської війни матрос Петро Кошка, а також відомий вчений Д.І.Менделєєв.

Пізніше геніальний вчений-хімік згадуючи Пирогова, говорив: "Оце був лікар: наскрізь бачив людину".

М.І. Пирогов під час севастопольської оборони здійснював справжній подвиг. Солдати просто вважали Пирогова здатним творити дива.
Одного разу на перев’язочний пункт несли на ношах солдата без голови. Лікар біля дверей махав руками і кричав солдатам: "Куди несете? Адже знаєте – він без голови!" "Нічого, ваше благородіє, – відповіли солдати, – голову несуть за нами, пан Пирогов як-небудь її пришиє, може ще знадобиться наш брат солдат!" Журнал "Современник" в той час писав: "… мине війна, і ці матроси, солдати, жінки і діти рознесуть ім’я Пирогова по всіх краях Росії, воно залетить туди, куди не зазирало ще жодна російська популярність".

Діяльність М.І.Пирогова в Севастополі була не лише "лікувальною, але й навчальною". Він не лише завідував перев’язочними пунктами міста, але навчав лікарів, читав курс оперативної хірургії.

Оцінюючи його заслуги, С.П.Боткін підкреслював, що у Севастополі М.І.Пирогов показав себе не лише як великий хірург, але й як великий адміністратор, надавши змісту і порядку справі допомоги пораненим на полі битви.

"Випередивши свій час у науці, він випередив його і в громадській діяльності".

Пирогов М.І. всесвітньо відомий, яскравий і видатний хірург, батько військово-польової хірургії, був дуже гуманною та незаполітизованою людиною. Видатні хірурги Німеччини, Франції, Англії та інших країн не відгукнулись на прохання опального генерала національно-визвольного руху Італії Джузеппе Гарібальді надати йому допомогу при вогнепальному пораненні. Пирогов М.І. поїхав, оглянув і вилікував цю людину. Через деякий час Гарібальді послав листа видатному хірургу в ознак вдячності: "Мій дорогий докторе. Моя рана майже загоїлася. Я відчуваю потребу подякувати Вам за сердечні турботи. Прийміть мої запевнення у відданості. Ваш Джузеппе Гарібальді".

Його праця "Основи загальної воєнно-польової хірургії", яка була написана німецькою (1864) і російською (1865-1866) мовами мала велике значення в підвищенні кваліфікації військових хірургів.

Як лікар-гуманіст, в 1877 році, Пирогов більше як півроку у віці 67 років працював на передових позиціях під час російсько-турецької війни. Він також надавав допомогу місцевому болгарському населенню, тут його називали "великий російський лікар". "Військово-лікарська справа і спеціалізована допомога на театрі війни в Болгарії і в тилу діючої армії у 1877-1878 роках" – книга, яка не втратила актуальності до цього часу.
Відомий нейрохірург М.Н.Бурденко відзначив, що ця праця "є цінним внеском у світову скарбницю медичних праць і водночас – гордістю нашої громадськості".

Болгарський народ, відзначаючи національне свято – століття визволення від османського гноблення в 1978, гідно увінчав пам’ять М.І. Пирогова. В Болгарії встановлено 26 обелісків в місцях, де жив і практикував вчений. Інститут невідкладної допомоги в Софії носить його ім’я. На місці колишнього російського польового госпіталю №69 закладено парк-музей М.І.Пирогова.

Чому ми на Україні постійно при проведенні занять і лекцій з військово-польової хірургії, а зараз з хірургії військової та надзвичайних ситуацій згадуємо і даємо шану М.І.Пирогову, який народився в Москві. Тому що цей всесвітньо відомий хірург останні 20 років свого життя провів на Україні (1861-1881 роки) – в садибі Вишня поблизу м. Вінниця.

Перебуваючи в найтіснішому зв’язку з народом, живучи його інтересами, М.І.Пирогов запропонував ряд заходів для поліпшення медичного обслуговування населення України. По 5-6 годин на добу він робить операції, перев’язки і веде амбулаторний прийом. За порадою і допомогою до нього зверталися хворі з різних міст, далеких і близьких сел.
Багато уваги М.І.Пирогов приділяв розвитку земської медицини, він відгукується на звернення до нього Полтавського і Пермського земств і дає цінні професійні поради.

За останні півтора року перебування у Вишні він зробив понад 200 складних операцій і жодного разу не було таких важких ускладнень, як травматична бешиха, гнійні набряки, чи гнійне зараження, адже на той час не було антибіотиків.

На наш погляд це пов’язано з тим, що М.І.Пирогов дуже добре знав анатомію (в молоді роки він написав класичну працю "Анатомія людини по розпилам заморожених трупів") і після оперативних втручань не виникали гематоми – скопичення крові – що є дуже гарним поживним середовищем для мікроорганізмів.

Під час Великої Вітчизняної війни виявилась виняткова актуальність проголошених М.І.Пироговим принципів Військової медицини: сортування поранених, надання само- і взаємодопомоги, знеболювання, накладання гіпсових пов’язок, правильна науково обґрунтована хірургічна допомога.
До "чудесного лікаря" йшли хворі з усієї України, а також з Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу.

Часто селяни привозили до Пирогова важко хворих з відірваними або роздробленими молотаркою руками чи ногами, перев’язаними ганчірками і мотуззям. Він робив на той час операції, наслідки яких, в основному, були благополучними.

Багато розповідей про М.І.Пирогова, його дивовижний хист розпізнати хворобу, про методи лікування передаються з покоління в покоління. Дійсність і фантастика переплетені так, що часом важко відрізнити правду від вигадки. Один з петербурзьких пацієнтів (О.Вітмер) у своїх спогадах відзначав, що до Пирогова йшов кожен: і старий, і малий, і багатий, і бідний. До всіх "велика людина і друг людства ставився з однаковою увагою", операція, свідком якої був приїжджий, проведена Пироговим швидко і бездоганно. "Сивий старик із суворим обличчям, навислими бровами, – продовжує оповідач, – постав переді мною як надприродна істота чи навіть напівбог".

Часто люди, вимучені важкими недугами, йшли у Вишню з останньою надією. Один з таких випадків згадує молодший син Пирогова, Володимир.
Якось до вченого звернувся колишній офіцер. Впродовж 15 років його турбував біль у нозі, він не міг ходити. Він звертався до багатьох лікарів, однак вони не тільки не змогли полегшити його страждань, а навіть встановити діагноз хвороби. Інтуїція не підвела Пирогова. Він знайшов у нозі пацієнта кулю, витяг її, після чого хворий швидко одужав.

Зінченко Анатолій Тимофійович, канд. мед. наук, Заслужений лікар України, доцент кафедри травматології та ортопедії Вищого державного навчального закладу України "Буковинський державний медичний університет"

Марчук Олег Федорович, кандидат медичних наук, асистент кафедри травматології та ортопедії Вищого державного навчального закладу України "Буковинський державний медичний університет"