Хламідійний артрит діагностують у 5-15% хворих.

Даний тип інфекції найчастіше передається статевим шляхом, можливий побутовий шлях інфікування (рушники, білизна тощо).

Хламідійний артрит розвивається як ускладнення хронічних запальних захворювань, спричинених хламідійною інфекцією (уретриту, простатиту, пневмонії, кон'юнктивіту тощо). Артрит, який виникає після перенесеної інфекції, прийнято називати постінфекційним. Він розвивається внаслідок утворення в суглобах імунного комплексу, який і спричиняє запальну реакцію.

Збудник (Chlamydia trachomatis ) уражає суглобовий хрящ, синовіальну оболонку, капсулу суглоба. Хламідійні артрити частіше діагностують у чоловіків активного сексуального віку (до 40 років), проте при хронічному перебігу хламідійної інфекції вони інколи зустрічаються і в більш старшому віці.

Хламідійний артрит може бути проявом синдрому Рейтера – захворювання, при якому одночасно або послідовно розвивається ураження сечовидільної і статевої систем, слизової оболонки очей та суглобів. Дане захворювання найчастіше виникає при тривалому хронічному перебігу хламідіозу.

Симптоми хламідійного артриту

Симптомам хламідійного артриту зазвичай передують ознаки уретриту, аднекситу, простатиту, кон'юнктивіту. Вони виникають через 1-1,5 місяці після загострення хламідійної інфекції. Запальний процес починається гостро з вираженими ексудативними явищами.

Пацієнти відчувають біль у суглобах, скутість при рухах. Погіршується загальний стан хворого: підвищується температура, збільшуються лімфатичні вузли, з'являється озноб, загальна слабкість.

При хламідійному артриті частіше уражаються суглоби нижніх кінцівок і в першу чергу в процес втягуються колінні і гомілково-ступневі суглоби, дрібні суглоби ступні (п'ястно-фалангові, плюсне-фалангові, міжфалангові суглоби). Характерним є "сосископодібна" деформація пальців ступні. При ураженні суглобів перших пальців ступні формується "псевдоподагричний" палець. Шкіра над запаленими суглобами часто гіперемована, інколи з цианотичним відтінком.

У процес можуть втягуватися практично любі суглоби. При гострому реактивному артриті ураження суглобів частіше всього асиметричне. Кількість запалених суглобів зазвичай невелика.

Залежно від розповсюдженості запального процеси виділяють:
- моноартрит хламідійний (уражений один суглоб);
- олігоартрит хламідійний (залучені 2-3 суглоби);
- поліартрит хламідійний (уражено більше 3 суглобів).

Характерною ознакою хламідійних артритів є ентезопатії (запальні зміни в ділянці прикріплення до кісток сухожилля, апоневрозів), особливо в ділянці п'яточних кісток. П'яточні ентезопатії погано піддаються терапії і іноді можуть бути єдиною клінічною ознакою ураження опорно-рухового апарата.

У близько половини хворих виявляють ознаки запаленняя ілєосакральних з'єднань і хребта, проте, на відміну від хвороби Бехтєрєва, ураження хребта, як правило, відступає на другий план на тлі активного периферичного артриту.

При ускладненій формі хламідійного артриту може розвинутися капсульна флегмона, гіпертрофічні зміни в синовіальній оболонці, інфільтрація тканин, при тривалому перебігу запалення утворюються кістково-хрящові ерозії, кісткові, фіброзні анкілози суглобів.

При затяжному та хронічному (більше 12 міс) перебігу хвороби характер суглобового синдрому змінюється: збільшується кількість уражених суглобів, артрит стає больш симетричним, частіше втягуються суглоби верхніх концівок і хребта.

Діагностика хламідійного артриту

Для постановки діагнозу хламідійного артриту проводять рентгенографію уражених суглобів, при якій візуалізується навколосуглобовий остеопороз, звуження суглобової щілини, кісткові дефекти. Додатково застосовуються інші діагностичні методи: термографію, ультразвукове сканування, радіонуклідне дослідження тощо. Про наявність запального процесу свідчать підвищення рівня лейкоцитів, прискорення ШОЕ в аналізах крові. Хламідійну етіологію артриту підтверджує виявлення збудника (Chlamydia trachomatis) за допомою культурального, імуноферментного, серологічних та молекулярно-біологічних методів дослідження.

Лікування хламідійного артриту

Лікування хламідійного артриту полягає в прийомі антибактеріальних препаратів широкого спектру дії (згідно діючих Протоколів та Наказів МОЗ України), нестероїдних протизапальних та імуномодулювальних засобів. На період гострої стадії забезпечують імобілізацію суглоба, а в період регресу запального процесу рекомендована лікувальна гімнастика, фізіотерапевтичні процедури (бальнео-, озоно-, фітотерапія, мануальна терапія).

Перепічка Михайло – доцент кафедри дерматовенерології Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет”