Артрит – це запальне захворювання суглобу.

Воно супроводжується болем, обмеженням руху та зміною його зовнішнього вигляду (дефігурацією). Хоча зазвичай вважають цю групу захворювань притаманною для людей похилого віку, однак насправді на кожну тисячу дітей припадає один випадок артриту.

Причинами запалення суглобу можуть бути досить різноманітні чинники, але найчастіше артрит виникає після травм, гострих респіраторних чи кишкових інфекцій, інфекцій сечовидільної системи і тоді артрит називають реактивним. У дітей молодшого віку діагностувати це захворювання дещо складно, оскільки малюки не можуть чітко назвати симптоми артриту чи поскаржитися, але хвора дитина буде вередувати, менш активно рухатися чи гратися, а при огляді батьки можуть побачити почервоніння шкіри над ураженим суглобом (частіше колінний чи кульшовий суглоб з однієї сторони), його набряк та гарячкуватість. Якщо це дитина старшого віку, то буде висловлювати скарги на припухлість (найчастіше це колінні чи гомілково-стопні суглоби) та біль у суглобі (артралгії), які посилюються при ходьбі чи інших активних фізичних навантаженнях. У випадку ж вираженого больового синдрому, але відсутності набряку чи припухлості суглобу застосовується термін реактивна артропатія. Слід відмітити, що при своєчасному зверненні до дитячого кардіоревматолога й адекватному лікуванні протизапальними препаратами реактивний артрит повністю піддається зворотному розвитку, й, як правило, більше не турбує дитину.

Якщо симптоми артриту зберігаються впродовж трьох місяців, дитина чи батьки відмічають ранкову скутість у суглобах, яка може проявлятися важкістю одягання дитини (застібування гудзиків, зашнуровування взуття тощо) і проходить через якийсь час упродовж дня, відбувається значна зміна форми суглобу чи приєднання больових відчуттів у інших суглобах (особливо фаланг пальців рук і ніг або хребті) слід негайно звернутися до дитячого кардіоревматолога, оскільки так може розпочинатися ревматоїдний артрит. Поряд з ураженням суглобів це захворювання може проявлятися також ушкодженням інших систем і органів - очей (зокрема, тривалі чи стійкі до лікування увеїти, кон’юнктивіти), сухожилків (частіше за все ахіллового), внутрішніх органів і т.д. Саме тому діагностика ревматоїдного артриту та початок лікування мають бути своєчасними, щоб уникнути подальшої інвалідизації і втрати навичок навіть до самообслуговування. Для постановки діагнозу та визначення активності запалення суглобу знадобиться загальний аналіз крові, аналіз крові на білки гострої фази запалення (ревмопроби) та маркери аутоімунного процесу (антинуклеарні антитіла), рентгенографія суглобів, ультразвукове дослідження серця і внутрішніх органів черевної порожнини. Підхід до лікування ревматоїдного артриту передбачає тривалий прийом імуносупресивних і протизапальних препаратів, застосування методів фізіотерапії (масаж, лікувальна фізкультура, плавання).

Однак навіть якщо ніхто з Вашої родини не хворів на артрит, нехтувати заходами профілактики цього захворювання не варто. До умов, за яких знижується ризик захворіти на артрит, відносяться: контроль за масою тіла для уникнення надлишкової маси тіла, дотримання збалансованого режиму харчування (вживання рибних і молочних продуктів, свіжих овочів і фруктів, виключення жирних страв та зменшення кількості солодких страв), щоденні фізичні вправи, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, правильне чергування режиму навчання і відпочинку, оптимізація робочого місця для збереження правильної постави. Необхідно зазначити, що усі ці методи профілактики повинні застосовуватися усією родиною, бути регулярними для того, щоб досягти хорошого результату, і головне – гарного самопочуття.

Білоус Тетяна Михайлівна, к. мед. н, доц., доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб БДМУ.