Читання творів Вільяма Шекспіра може допомогти краще зрозуміти симптоми психосоматичних розладів.

Лікар Кеннет Хітон (Kenneth Heaton) із Північного Сомерсета проаналізував 42 твори Шекспіра і 46 - його сучасників на предмет опису фізичних симптомів, що виникають через сильні емоції.

Спеціаліст з'ясував, що у творчості класика описи психосоматичних проявів зустрічаються значно частіше, ніж в інших книгах, написаних в той же час.
Так, наприклад, запаморочення в результаті емоційного потрясіння описано у творах "Приборкання норовливої", "Ромео і Джульєтта", "Генріх VI", "Цимбелін" і "Троїл і Крессида".

Задишка при сильних емоціях не менше 11 разів турбує героїв "Двох Веронців", "Збезчещеної Лукреції", "Венери і Адоніса" і "Тротилу і Крессіди".
Досить часто зустрічається у Шекспіра підвищена стомлюваність як результат горя і страждання. Найбільш яскраво вона описана у творах "Гамлет", "Венеціанський купець", "Як вам це сподобається", "Річард II" і "Генріх IV".

Порушення слуху при сильних емоціях спостерігаються у героїв "Короля Іоанна" і "Річард II", а порушення зору - у творах "Багато шуму з нічого", "Венера і Адоніс", "Коріолан" та "Безплідні зусилля любові". У "Королі Лірі" зустрічаються обидва ці розлади.

Також Хітон знайшов у класика опис емоційного потрясіння як холоду ("Ромео і Джульєтта") або непритомного стану ("Тит Андронік", "Юлій Цезар", "Безплідні зусилля любові" і "Річард III").

Також зустрічаються такі психосоматичні прояви як гіпо - і гіперестезія (зниження або підвищення чутливості).
При цьому у сучасників Шекспіра зустрічаються лише поодинокі згадки перерахованих порушень.

На підставі отриманих даних Хітон зробив висновок, що Шекспір "винятково розумів тіло людини", що допомагало йому зробити твори максимально реалістичними та емоційно насиченими.