Лінда Буіджі з Госпіталю Сент-Жюстін досліджувала анорексію.
Виявилося, чим довше людина страждає від цього розладу, тим вищий ризик появи певних змін в метиліруванні ДНК, пише Zee News. Коли процес метилування (зміни ДНК без перебудови самої нуклеотидної послідовності) перебігає незвичним чином, змінюється експресія генів. Отже, організм починає поводитися зовсім іншим чином.
У людини можуть, наприклад, змінюватися емоційні реакції, фізіологічні функції і поведінка. Дослідження показало: стійкість анорексії пов'язана з більш вираженими змінами в метилірування генів, пов'язаних з тривожністю, соціальною поведінкою, роботою нервової системи і мозку, функціонуванням периферичних органів.
Виходить, що анорексія – щось більше, ніж просто тривожне ставлення до образу власного тіла або результат неправильного виховання. За захворюванням стоять реальні біологічні процеси. Це пояснює, чому подібні недуги мають тенденцію збільшуватися і перетворюватися на хронічну форму захворювання.