Люди тікають з реальності в мережу не без причин.
Незважаючи на те, що залежність від інтернету не визнана психічним розладом офіційно, психологи і психіатри говорять про неї вже 20 років. Вперше про інтернет-залежність (щоправда, в жартівливій формі) розповів американський лікар Айвен Гольдберг ще в 1995 році. Пізніше на це явище звернули увагу й інші фахівці. Так, англійський психолог Марк Гріффітс виділив шість критеріїв, за якими можна визначити інтернет-залежність, а психіатр Кімберлі Янг розробила тест-опитувальник, спрямований на виявлення інтернет-залежності.
Найбільше уваги інтернет-залежності приділяють саме в Китаї: у 2008 році вона була оголошена загрозою здоров'ю нації, тоді ж були створені реабілітаційні центри для лікування людей, які занадто глибоко занурилися в мережу. У 2009 році подібні центри з'явилися і в США.
Як з'ясували психологи з Університету Гонконгу, рівень інтернет-залежності людей залежить як від рівня задоволеності життям, так і від рівня проникнення інтернету в регіон. Учені проаналізували дані по 89 тис. Осіб з 31 країни, з 1996 по 2012 рік заповнили "опитувальник Янг". Інтернет-залежними визнали за підсумками близько 6% людей, причому найбільша їх частка - 10,9% - виявлена в країнах Близького Сходу (в Ірані, Ізраїлі, Лівані та Туреччині). У Північній і Західній Європі частка інтернет-залежних виявилася найменшою - тільки 2,6%.
Згідно з дослідженням, рівень хворобливої пристрасті до інтернету знаходиться в зворотній залежності від якості життя в країні. Люди можуть занурюватися у віртуальний світ, щоб уникнути стресу офлайн - в реальному житті.
У міру того, як кордони між реальним і віртуальним світами розмиваються, люди, які часто стикаються з проблемами в офлайні, з більшою ймовірністю можуть використовувати Інтернет для втечі від реальності. Отже, закономірно пропонувати зворотний зв'язок інтернет-залежності і задоволеності життям, вважають вчені.
Якість життя визначають, грунтуючись як на суб'єктивних, так і на об'єктивних індикаторах. Психологи визначають цей конструкт як суб'єктивну оцінку рівня життя, тому рейтинги якості життя найчастіше ґрунтуються на опитуваннях людей.