З ініціативи співробітників кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ чернівчанам розповідали про лихоманку Ебола.
З ініціативи співробітників кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ Анюти Сидорчук, Нонни Богачик, Ядвіги Венгловської та за участі активних студентів 5 і 6 курсів вперше на Буковині проведено санітарно-просвітницьку акцію, спрямовану на інформування буковинців про шляхи передачі, основні клінічні ознаки та дієві ефективні рекомендації стосовно уникнення цієї особливо-небезпечної інфекційної недуги. На поставлені запитання відповідав автор міні-презентації, студент 5 курсу медичного факультету № 4 спеціальності "педіатрія" Артем Розуман.
У форматі роботи проведено інтерактивний тренінг (координатор – к.мед.н. Сидорчук А.С.) для студентів медичного факультету № 1 та медичного факультету № 2, що викликало неабиякий інтерес в аудиторії, приємним стало заохочення кмітливих та уважних старшокурсників.
Санітарно-просвітницька робота "набула обертів і на вулицях міста, прилеглих до гуртожитків БДМУ, де волонтерами-активістами розповсюджено інформаційні флаєри з даної проблематики.

На жаль, людство переживає нині не найкращі часи, відтак попри численні військові конфлікти у різних куточках планети, додалася ще проблема міжнародного формату – континентальне поширення вкрай небезпечного вірусу. Медики зіткнулися з "новим" викликом – геморагічною лихоманкою Ебола або, за визначенням ВООЗ – хворобою, викликаною вірусом Ебола (ХВВЕ).
Звідки "взявся" вірус Ебола і чому людство не може "приборкати монстра?" Як передається ця небезпечна хвороба? Що потрібно знати пересічному українцю задля уникнення смертельної загрози?
Цьогорічний спалах гарячки Ебола – один з найбільших спалахів в історії людства, що розпочався з 4-ох країн Західної Африки – Гвінеї, Ліберії, Нігерії, С’єрра-Ліоне ще у грудні минулого року. За прогнозом ВООЗ, кількість осіб, інфікованих вірусом до грудня може сягнути 15 тис. На даний момент зафіксовано біля 9 тисяч випадків захворювання. До країн Євросоюзу смертельно небезпечний вірус потрапляє з організмом медиків, що інфікувалися. Загалом частка медичних співробітників сягає 10-30% серед контактних осіб.
Що таке хвороба, викликана вірусом Ебола?
Це гостра вірусна високо контагіозна природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів з розвитком геморагічного синдрому.
Які зміни викликає вірус в організмі людини?
У складі кожного з 5-ти підтипів вірусу з родини філовірусів детерміновано протеїн, який здійснює пряму деструктивну дію на ендотеліоцити, в результаті чого різко підвищується проникність судин і відбуваються масивні кровотечі. Окремі білки вірусу блокують найпотужнішу систему "універсального" протиінфекційного захисту – систему інтерферону.
Яка стійкість вірусу Ебола в довкіллі?
Філовіруси здатні "виживати" декілька тижнів у крові, на контамінованих поверхнях, при низькій температурі (50 днів при +4 градусах).
Актуальним для практичної системи охорони здоров’я є питання чутливості вірусу до дезінфектантів: вірус чутливий до 3% розчину оцтової кислоти, алкогольвмісних і хлорвмісних дезінфікуючих розчинів. Вірус може бути інактивований нагріванням до 60 градусів за цельсієм тривалістю 30-60 хвилин, кип’ятінням упродовж 5 хвилин. Отже, вірус Ебола має середню ступінь стійкості у зовнішньому середовищі.
Як і від кого передається вірус Ебола?
Резервуар і джерело інфекції у природі ймовірно є "фруктові" кажани, гризуни, мавпи. Вірус Ебола передається при прямому контакті з кров’ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованої людини впродовж трьох тижнів від початку хвороби. В інкубаційний період хворий не контагіозний, оскільки не виділяє вірусу. Похоронні обряди, при яких присутні на похоронах люди мають прямий контакт з тілом померлого, можуть відігравати значну роль у передачі вірусу Ебола. Працівники охорони здоров’я часто інфікуються вірусом Ебола під час догляду за пацієнтами в результаті тісних контактів за відсутності відповідних заходів інфекційного контролю та належних бар’єрних методів захисту. Вірус Ебола виявляється у багатьох рідинах (крові, випорожненнях, сечі, слині, виділеннях із носоглотки, спермі), що обумовлює контактний, статевий шляхи зараження.
Які клінічні ознаки цієї небезпечної хвороби?
Раптове підвищення температури тіла до 38-40°C, сильний біль голови, біль в усіх м’язах та грудях при диханні; часто виникає біль у животі без чіткої локалізації і біль в очних яблуках, набряк і гіперемія кон’юнктиви.
Далі приєднується нудота, можливе блювання, з’являється розлад випорожнень з домішками крові. Вже в ці дні нерідко бувають такі прояви геморагічного синдрому як носові та маткові кровотечі. На тлі діареї швидко наростають ознаки зневоднення – суха шкіра, запалі очі, виражена тахікардія. В ці ж дні приєднується кашель, в легенях – вологі хрипи, що свідчить про втягнення їх в патологічний процес.
Розпал хвороби відбувається на 4-7 день, коли всі її клінічні прояви максимально виражені. Геморагічний синдром посилюється, проявляється не тільки носовими, шлунковими, кишковими, матковими кровотечами, а й появою крові у сечі, на шкірі – численні геморагії, великі гематоми.
Приблизно в ці ж терміни у хворих з’являється макуло-папульозна висипка, особливо добре помітна на світлій шкірі і не завжди помітна на темній. Загалом період реконвалесценції затягується до 2-3 місяців.
Чим зумовлена висока смертність від ХВВЕ?
Насамперед великою крововтратою, зневодненням, інтоксикацією, нерідко на першому тижні захворювання, коли імунні механізми ще не встигають "включитися для захисту". До ускладнень належать геморагічний шок, гіповолемічний шок, інфекційно-токсичний шок, гостра наднирникова недостатність. Можливі явища серцевої недостатності, набряк легень, ДВЗ-синдром, набряк-набухання мозку.
Які методи специфічної діагностики можна застосувати?
Для підтвердження того, що симптоми викликані вірусом Ебола, проводяться такі дослідження:
 ензим-зв'язуючий імуносорбентний аналіз (ELISA);
 тести на виявлення антигенів;
 реакція сироваткової нейтралізації;
 полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскриптазою;
 електронна мікроскопія;
 ізоляція вірусу в клітинних культурах.
Зразки, взяті у пацієнтів, представляють надзвичайно високу біологічну небезпеку; лабораторне тестування неінактивованих зразків слід проводити в умовах максимальної біологічної ізоляції.
В Україні з подібними зразками – матеріалом хворих осіб можуть працювати в лабораторії Одеської протичумної станції МОЗ України.
Як лікують хворих на гарячку Ебола?
Сувора ізоляція всіх підозрюваних в інфекційному стаціонарі. Підтримуюча терапія з пероральним або внутрішньовенним введенням рідини та лікуванням конкретних симптомів підвищує рівень виживання. Апробованого лікування ХВВЕ поки не існує. Проте в даний час проводиться оцінка ряду потенційних засобів лікування, включаючи препарати крові, плазму реконвалесцентів. Ліцензованих вакцин поки не існує, проте дві потенційні вакцини проходять тестування на безпеку для людей.
Профілактичні рекомендації, що зможуть мінімізувати ризик інфікування:
 утриматися від мандрівок та подорожей до країн Західної Африки;
 в аеропортах та пунктах призначення уникати прямих фізичних контактів з особами, що мають "нездоровий" вигляд (ознаки хвороби Ебола – гарячку, пронос, блювання та інші);
 чоловікам, що перехворіли на лихоманку Ебола, варто користуватися презервативами впродовж 3 місяців для попередження інфікування партнерки;
 після відвідування громадських місць скупчення людей, транспорту, лікарень тощо ретельно мити руки з милом або використовувати спеціальні дезінфікуючі гелі, розчини для рук;
 при огляді пацієнтів з підозрою на ХВВЕ використовувати медичні костюми, рукавички, респіратори, медичні щитки (або спеціальні пластикові окуляри), бахіли, гумові чоботи та дезінфектанти;
 не торкатися тіла померлого, оскільки вірус зберігає активність у тканинах до 50 днів, поховання в найкоротші терміни за участі спеціально екіпірованого персоналу;
 за появи будь-яких ознак, у випадку занедужання обов’язково звертайтеся до фахівців, уникаючи самолікування!
На щастя, підозрілих випадків і хворих наразі в Україні не зареєстровано, сподіваємось не буде й у майбутньому. Однак медична спільнота і громада міста в цілому мають бути готовими та проінформованими щодо цієї особливо-небезпечної хвороби XXI сторіччя!