"Нам уперше вдалося використати молекули АТФ як "спусковий гачок" для вивільнення протиракових ліків як у пробірці, так і всередині організму. Ми вважаємо, що можемо поліпшити точність "наводки" ліків, маніпулюючи рівнями АТФ у певних частинах організму", – заявив Ран Мо з університету Північної Кароліни в Ролі (США).
Мо і його колеги звернули увагу на те, що багато видів ракових клітин містять у собі аномально велику кількість молекул АТФ. Це сполука, аденозинтрифосфат, відіграє роль "енерговалюти" клітини й джерела енергії для майже всіх клітинних процесів.
Автори статті припустили, що високу концентрацію АТФ у ракових пухлинах можна використовувати для "наведення" на них препаратів, здатних вбивати такі клітини. Вони перевірили цю гіпотезу, виготовивши наночастинки із трьох компонентів – оболонки з органічних сполук, які допомагають їм проникати всередину клітин, молекул ліки доксорубіцину в їхньому центрі й оточуючих їх "ланцюгів" із ДНК.
Ці ланцюжки були зібрані таким чином, що розпадалися на частини й дозволяли вмісту наночастинки покинути її лише в тих випадках, коли концентрація АТФ у навколишньому середовищі перевищувала якусь позначку. Підібравши цей показник експериментальним шляхом на ракових клітинах, Мо і його колеги перевірили наночастинки в дії на мишах, у чиє тіло були імплантовані культури раку грудей.
Наночастки діяли в 3,6 разу ефективніше, ніж аналогічні дози доксорубіцину, які напряму вводилися в організм миші, що відкриває дорогу для використання такого методу "наводки" і в медичній практиці, підсумовують автори статті.