Читач написав:
Хоч покликання літератора в нашій державі нікого не зробило заможним, все ж я ніколи не думав, що нашій сім’ї доведеться жебрати. А дарма! Бо Україна – це така дивовижна країна, де життя для чесних людей з кожним днем стає тільки гіршим. І от недолуге керівництво та суцільна корупція буквально довели нас до межі відчаю.
Ми, троє старих і хворих людей, потрапили у дуже скрутне становище. Здирники з газової контори нарахували нам штучно створений борг на чималу суму і відключили газ. Через кілька тижнів прийдуть холоди, а в нас, крім газового конвектора, немає в будинку жодних опалювальних приладів.
Куди я вже тільки не писав, щоб добитися справедливості, та у мене так нічого й не вийшло. Немає іншого виходу, як просити грошей у добрих людей і заплатити тим рекетирам. На жаль, самі ми задовольнити їхню ненажерливість не можемо, бо ледве зводимо кінці з кінцями. Весь наш місячний прибуток – приблизно 1 500 гривень маминої пенсії. Щоб заплатити суму, яку в нас вимагають (приблизно 4 500 гривень), треба три місяці нічого не їсти, не пити й не лікуватися.
Ми мешкаємо далеко від великих міст, тому сісти на людній вулиці з простягненою рукою не можемо, а у своєму селі жебрати якось незручно. Залишається єдиний вихід – просити милостиню через Інтернет.
Ми розуміємо, що зараз багатьом людям живеться дуже важко, але все ж сподіваємось, що знайдуться добродії, які пожертвують нам невеличку суму по своїй доброті душевній, щоб ми не загинули взимку від холоду. Ми будемо глибоко вдячні за будь-яку допомогу.
Більш докладно про наші негаразди можна прочитати за посиланням − http://blogs.korrespondent.net/blog/events/3740231/
Тих, хто ладен допомогти, просимо переказувати кошти Волощуку Віктору Дмитровичу на карту ПриватБанку за номером: 5168 7556 0042 1776
