Зважаючи на міграцію лексики з мовної периферії до центру і навпаки, активний словник української мови за останні десятиліття змінився на 25%. Про це в інтерв’ю "Українському тижню" заявила кандидат філологічних наук, яка досліджує неологізми у мові ЗМІ кінця ХХ – початку ХХІ століття Тетяна Печончик.
"За дослідженнями, активний словник української мови за останні десятиліття змінився на 25%. Може, когось ця цифра здивує. Однак, якщо врахувати не тільки виникнення нових слів та розвиток значень, а й міграцію лексики з мовної периферії до центру і навпаки, показник бачиться цілком виправданим", – заявила Печончик.
Як стверджує дослідник, слова, які раніше були на мовній периферії і фіксувалися у словниках із приміткою "архаїзм", "історизм", "дореволюційне", "застаріле", "рідковживане", нині вони повернулися до активного вжитку. До таких слів належать "гривня", "меценат", "казначейство", "гувернантка", "чиновник", "речник", "віче".
"Сюди ж таки належить лексика, донедавна теж периферійна, яка називала реалії "буржуазного суспільства" ("страйк", "мафія", "корупція", "фермер") і яку подавали у словниках радянського періоду з приміткою "у капіталістичних країнах". Єдиної назви для таких слів у сучасному мовознавстві немає. Їх називають відродженими (Юрій Шевельов), реактивованими (Любов Мацько), внутрішніми входженнями (Данута Мазурик), або актуалізованими (Любов Струганець)", – наголошує Печончик.
Водночас, за її словами, слова радянського періоду перемістилися на периферію.
"Ідеологеми радянського періоду, навпаки, з мовного ядра перемістилися на "околиці": зі зникненням понять і явищ, які вони позначали: "комсомолець", "п’ятирічка", "комсорг", "ВЛКСМ", "ленінець"", – заявила Печончик.
