Фото ілюстративне
Стосовно того, відповідь "вірна" чи "правильна", досі точаться суперечки.
Про це у коментарі УНІАН розповіла вчителька української мови Тетяна Шкарлута, яка разом зі своїми учнями дослідила природу деяких мовних порад.
Так, на запитання, чи є ненормативними словосполучення "вірна відповідь", "відкривати книжку", "у даному випадку" та "моє відношення", і де проходить межа між реальною помилкою та мовною рекомендацією, вона зауважила, що критичне мислення - це одна з навичок, які корисно розвивати ще зі шкільної парти, і мовні рекомендації - це прекрасна нагода розвивати цю навчику.
Шкарлута стверджує, що чимала кількість питань, що стосуються культури мови та стилістики, не передбачає "чорно-білої відповіді". Вона додала, що формат "правильно"/"неправильно" - зручний, але не завжди мудрий, адже "бажання спростити мовну норму до табличок загрожує породженням мовних міфів".
"От, скажімо: "вірна" відповідь чи "правильна"? Про це досі йдуть суперечки - і це природно, бо мова, хай як зужито це може звучати, - це таки жива система. Дехто зі знавців мови стверджує, що варто казати "правильна відповідь", адже "вірна відповідь" - калька з російської. Інші допускають обидві форми", - зауважила експертка.
Звідки беруться розбіжності
Шкарлута пояснила, що розбіжності в таких питаннях передусім виникають через різницю в підходах. Так, існують два головні підходи до аналізу мови - прескриптивний та дескриптивний.
Прескриптивний - це про "рецепти" користування мовою, тобто як потрібно говорити відповідно до літературної норми. "Простими словами: беріть правило і користуйтеся цими нормами (навіть коли вони спираються на словники минулих століть і вже не віддзеркалюють реального стану)", - додала вчителька.
Натомість дескриптивний підхід - це те, як говорять люди в реальному житті. "І за чим насправді було б чесно створювати словники (якби це було реально робити оперативно)", - заважила вона.
Зокрема, український письменник Іван Нечуй-Левицький у 19 столітті вважав, що "для літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської баби, з її синтаксисом".
Форми суперечливих словосполучень
Учениця Дана Кім, вивчаючи джерела деяких мовних порад, зазначає, що мовознавець Олександр Авраменко зараховує вислів "вірна відповідь" до кальки, а мовознавець Олександр Пономарів розмежовує значення слів: "правильно" - без помилок, відповідно до правил, а "вірно" - віддано, незрадливо.
Утім, письменник та перекладач Остап Українець стверджує, що і "правильна відповідь", і "вірна відповідь" існують в українській мові, і не варто боятися вживати те чи інше словосполучення.
Так, якщо перевірити вживання слів "вірний" і "правильний" у текстах різного часу, то кількісно переважає "правильна відповідь", але "вірна відповідь" також є в текстах. Тож "правильна відповідь" - це безпечний вибір у літературному й офіційному мовленні, але наявність вислову "вірна відповідь" у реальних текстах також "варто досліджувати, а не заперечувати".
Щодо "відкривати книжку", то суттєво частіше в українських текстах різного типу зафіксовано саме словосполучення "розгортати", тож можна віддати перевагу саме такому вибору.
Форма "в даному випадку" більше схожа і на кальку, і на канцелярит (тобто кліше), тож для більш доладного висловлення є варіант "у такому разі" чи "у цьому разі". Водночас в корпусі українських текстів різного стилю "у даному випадку" трапляється рясно, особливо в офіційно-діловому стилі.
Стосовно словосполучення "моє відношення", то і мовні порадники, і реальний слововжиток натякає, що "ставлення" - більш вдала форма.
"Отже, у питаннях мовних порад слід користуватися не лише довірою до окремих мовознавців та класичних (і, можливо, в дечому й застарілих) джерел. Важливо пам’ятати, що межа між вердиктом та рекомендацією проходить там, де ми відрізняємо літературну норму від фактичного мововжитку, не перетворюючи мовні поради на міфи", - роблять висновок авторки дослідження.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
