У цей день, 26 років тому, загинув лідер національно-визвольного руху В’ячеслав Чорновіл. Обставини його загибелі на шосе під Борисполем досі залишаються таємничими.
"МБ" пропонує добірку фото, щоб згадати дисидента, політика і людину. Також згадує найяскравіші цитати політика — про ув’язнення, корупцію та російський імперіалізм.
25 березня 1999 року в автокатастрофі загинув В'ячеслав Чорновіл. Обставини його загибелі на шосе під Борисполем досі залишаються таємничими.
В'ячеслав Максимович народився у грудні 1937 року на Черкащині. За кілька місяців до народження було заарештовано його дядька Петра Чорновола - з заслання він більше не повернувся.
В 1960-му він із відзнакою закінчив Київський університет імені Шевченка (журналістика).
Працював на телебаченні, потім на хвилі хрущовської "відлиги" захопився історією української літератури, особливо - донедавна забороненим в СРСР Борисом Грінченком.
В 1963-64 рр. брав участь у будівництві Київської ГЕС.
У 1964-му вступив до університетської аспірантури, але не був зарахований через політичні переконання.
В 1965 році виступив разом із Дзюбою і Стусом на прем'єрі "Тіней забутий предків" у кінотеатрі "Україна" із протестом проти арештів інтелігенції.
За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів засуджений до трьох місяців примусових робіт.
Підготував збірку текстів "Лихо з розуму" (Портрети двадцятьох "злочинців") - про арештованих у 1965-му шестидесятників - яка була видана на Заході і стала справжньою подією в СРСР і закордоном. В результаті у 1967-му отримав три роки таборів суворого режиму.
В 1970-му створює підпільний журнал "Український вісник".
Під час масового погрому шестидесятників у 1972 році отримав від радянської влади ше один термін - шість років таборів і три роки заслання.
Письменник-дисидент Михайло Хейфець назвав свій тюремний нарис про Чорновола "Зеківський генерал".
Є легенда, як хтось із слідчих спересердя запитав Чорновола: "Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?" - "Як ким? Редактором опозиційної газети".
Восени 1991 року В'ячеслав Чорновіл був кандидатом у президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%).
За словами Атени Пашко, так відреагував на свій програш Кравчуку: "Програв не я. Програла Україна".
25 березня 1999 року Чорновіл загинув у автокатастрофі, коли повертався з поїздки у Кіровоградську філію Руху.
Під Борисполем автомобіль політика врізався у навантажений зерном "КамАЗ" із причепом, який здійснював розворот посеред траси.
Загибель
В одному з інтерв’ю В’ячеслав Чорновіл говорив, що хотів би піти з життя "миттєво, на льоту". Його передбачення справдилося. 25 березня 1999-го він загинув ув автокатастрофі на шосе біля Борисполя.
Низка питань щодо загибелі В’ячеслава Чорновола та аварії залишаються досі без відповіді. Автівка політика врізалась у навантажений зерном "КамАЗ" із причепом, який почав розвертатися посеред траси.
Попрощатися з ним прийшло до 200 тисяч людей. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя (колись там засідала Центральна Рада), а черга охочих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика. Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.
Чорновіл стояв біля витоків руху українських "Шістдесятників" та разом зі Стусом, Світличним, Дзюбою, Сверстюком, Горською та іншими став символом боротьби проти тоталітаризму.
Найяскравіші цитати політика — про ув’язнення, корупцію та російський імперіалізм
Про себе
"Я політик всієї України. Може, це трохи голосно і про себе так не говорять… Але в мене східний менталітет і при цьому я в чомусь галичанин".
Про владу
"Я не прагну якоїсь великої влади, я є самодостатньою людиною. Якби я не був головою Руху, можливо, я якийсь газетно-журнальний синдикат створив би, бо це те, що я люблю, або працював би десь у виконавчій владі, щоб реалізувати свої ідеї".
Про ув’язнення
"Перебираючи в пам’яті тюремні роки, пригадую, як було важко у перші дні після першого арешту. Мене кинули в камеру до смертників. Хотіли відразу зламати. Але мене не можна було зламати, адже я вже тоді написав свої книги "Правосуддя чи рецидив терору" і "Лихо з розуму" — про те, як хтось ламавсь, а хтось вистояв. Ці мої книжки сприймалися як своєрідна інструкція поводження на слідстві. Вже пізніше тюремщики не раз казали в’язням: “Що? Навчилися у Чорновола?”".
Про Україну
"Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору — або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі".
Про єдність
"На запитання, звідки ви родом, відповідав: я — людина всієї України. Завжди вважав Україну однією цілісною державою".
"Не розумію самого змісту [понять] "захід" — "схід". Ми — єдина держава, єдиний народ зі спільною долею. Думати треба про державу, а не висловлювати один одному претензії".
Про державну мову
"Допустити дві державні мови, або одну державну, а одну офіційну — значить, зруйнувати державу. Я завжди наводжу як приклад євреїв, які відродили вже мертву мову і об’єдналися навколо неї".
Про українізацію
"Ми завжди були противниками насильницької русифікації. Ми завжди виступатимемо проти насильницької українізації. Але нам потрібна така національна політика, яка допомогла б кожному громадянину республіки самому [...] відчути органічну потребу вивчити державну мову і гордитися знанням цієї мови".
Про Росію
"Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу".
Про російський імперіалізм
"Коли нам кажуть, що російський народ у цьому не винен, я згоден, але не зовсім. Він був вимушеним носієм цієї імперської ідеї. Йому вносили це в гени. Почуття імперськості вносилося в гени простої людини. Чернишевський про це колись дуже добре сказав, що коли починаються якісь внутрішні негаразди, тоді необхідно покликати з печі російського мужика, викликати його патріотичні почуття та шукати десь турка зовнішнього, щоб він не бачив турка внутрішнього".
Про корупцію
"Корупція існує всюди. Злодії, наркоділки, сутенери й інші покидьки завше зацікавлені мати покровителів у владних структурах. Тому вони не жаліють грошей, щоб підкупити поліцая чи суддю. [...] Однак чим вище у владні структури проникає ця зараза — тим менше ренегатів вдається знайти. Тому корупція на Заході подібна до піраміди, де внизу багато негідників, а вгорі — щоразу менше зрадників. В Україні все навпаки. [...] На одного такого, що має змогу дати хабаря, припадають десятки й сотні тих, що прагнуть його отримати".
За матеріалами "Історичної правди" та "Бабель".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
