Кутя – це головна страва різдвяного столу. Традиційними інгредієнтами куті є каша, зазвичай, пшенична, мед, мак та горіхи. Проте різдвяна кутя має багато варіацій, тому в кожному українському регіоні ця страва різниться.
Вона може бути різноманітною за консистенцією, смаком та наповненням.
Нині кутю не готують для щоденного вжитку – вона перетворилась в обрядову страву. Кутю готують лише тричі на рік, на Різдвяні свята (Різдво, Маланки, Водохреще) і кожен її вид носить різні назви:
багата кутя — споживається на Святвечір (за новим календарем 24 грудня), це пісна страва, яка готується з різних інгредієнтів;
щедра кутя — подається на стіл перед Новим роком, на Маланки (за новим календарем 31 грудня), готується вона вже з додаванням вершкового масла, молока чи вершків;
голодна кутя — її готують на Другий Святвечір (напередодні Водохреща — за новим календарем 5 січня), в основному така страва містить лише крупу та підсолоджувач.
У ці дні кутя має символічне значення, головне їх завдання – вшанування предків. Функція куті як обрядової страви – поминальна. Коштуючи кутю, ми долучаємося до поминання всіх наших померлих предків. Відповідно, вони на Різдво теж приходять до нас у дім, щоб скуштувати цю страву. Саме тому, за її словами, кутю не прибирають зі столу на Різдво та не ховають в комори чи холодильники.
Важливо, щоб кутя була солодкою. Це також частина традиції. Зазвичай для цього використовували мед та фрукти.
Що означають інгредієнти куті
Кожен інгредієнт цієї страви є символічним. Так пшениця означала достаток родини, мак є символом роду, а мед — здоров'я кожного з членів сім'ї. Кутю подавали на святковий стіл як тільки на небі починала сяяти перша зірка. Перед цим запалювали свічку, обов'язково дякували Богу за рік, який прожили. Потім слово брав хазяїн оселі, який бажав кожному достатку та здоров'я. Кутю куштували першою з усіх страв. А після Святвечора залишали в страві чисту ложку для "покійних родичів".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
