Цього року зі святами літнього циклу складається особлива ситуація. Трійця випадає на 23 червня, а свято Івана Купала – на 24 червня, тоді, коли ще тривають Зелені свята. Себто, ніч на Івана Купала припадає з вечора неділі 23 червня.
Про це Українській правді розповіла етнологиня Анастасія Кривенко.
У церковному календарі 24 червня 2024 року вшановують Святого Духа та Різдво пророка Іоана Хрестителя (Предтечі). Дати справді співпали.
Етнологиня Анастасія Кривенко каже, така ситуація склалася через пізній Великдень і цілком могла повторюватися раніше, до календарної реформи 1918 року (тоді в УНР впровадили Григоріанський календар).
"Думаю, що в такому випадку святкували й те, і інше. Зелені свята часто розтягувалися на 3 дні, а то й на весь тиждень, який називали Русальним. На Купала також вірили, що русалки виходять ближче до людей. Взагалі, вірування цих свят дуже пов’язані. У літературі навіть згадують формулювання "троїцько-купальські свята", об’єднуючи їх. Обидва свята мають в собі одну суть – початок літа, апогей вегетації. У ці дні люди намагалися створити собі захист від відьом, русалок та наворожити собі майбутню долю", – каже експертка.
Троїцько-купальські звичаї: як перетиналися свята
На Трійцю люди здавна прикрашали будинки зеленню. Звичай зберігся і нині, українці досі встеляють домівки, подвір’я і храми травами, квітами й гілками дерев. Свято Івана Купала у фольклорі та традиціях теж пронизане флористичними символами.
Їх, як і походження традицій цих свят описує у праці "Український рік у народних звичаях в історичному освітленні" історик та етнограф Степан Килимник. Він пише, що ці свята споконвіку існували на наших землях, а з приходом християнства лише дещо трансформувалися.
Зокрема, як і на Трійцю, так і на Івана Купала наші предки вірили у цілющу і магічну силу рослин. Кожне зілля мало своє значення і було помічним для іншої потреби. На Трійцю трави збирали для захисту домівки і як данину шани духам, натомість на Купала їх збирали більше для медичних потреб та побутової магії.
Люди вірили, що купальське зілля, як і троїцьке, захищає від потерчат і злиднів, домовиків та відьом, але вдосвіта на Івана Купала збирали також рослини від болю в животі чи головного болю, щоб відвадити грозу, для допомоги у пологах та купання дітей, для любовних ритуалів тощо.
Головним лісовим зіллям і на Трійцю, і на Купала здавна була папороть. З папороттю пов’язували пошуки щастя і доброї долі. Однак, звісно, воно було далеко не єдиним і флористичні вподобання людей на свята сильно відрізнялися залежно від регіону. Наші предки збирали величезні списки рослин з огляду на свої потреби та знання.
Серед найбільш поширених трав – роман-зілля, материнка, чебрець, братки, корінь валеріани, чебрець, медунка, полин, деревій, звіробій та багато інших.
Частину купальського зілля, як і троїцьке, освячували – тільки аж на Маковея чи на Спаса. Решту зібраних трав підвішували під сволоком і вони слугували своєрідною аптечкою.
Як і Зелені свята, так і Івана Купала були часом, коли молодь мала змогу підібрати собі пару, господарі – ритуально подбати про щедрий урожай і задобрити духів перед жнивами.
Етнологиня каже, у цих дат співпадають звичаї захисту від нечистої сили. На Трійцю і на Купала розсипали мак навколо домівки, клали ножа на порозі хліва, пильнували, щоб відьма не прийшла до корови красти молоко тощо.
У праці Степана Килимника зустрічаємо згадку про те, що в обидва свята існував обряд пускання вінків на воду, аби поворожити на свою долю. Квіти для цього ретельно підбирали й кожна травинка мала своє значення. Найулюбленішим був барвінок. Він символізував буяння дівочої краси й разом з тим був символом добрих духів.
Етнологиня Анастасія Кривенко зауважує, що здебільшого, обряд пускання вінків на воду був поширений таки на Купала. На Зелені ж свята у деяких регіонах, наприклад на Бойківщині, плели віночки коровам. Після Трійці їх берегли як оберіг.
Попри суттєві відмінності, загалом методи ворожіння на свята таки схожі. На Купала дівчата намагалися дізнатися свою долю за поведінкою віночків на воді, а дехто навіть шматок вінка чи купальського деревця клав під подушку, щоб суджений приснився. На Зелені свята також ворожили на зелені, однак більше на здоров’я чи добробут. Наприклад, могли покласти в хаті чи й біля хати гілку осики й зранку дивитися на її стан. Якщо листя не засохло, то всі будуть впродовж року здорові, якщо ж засохло, то вірили, що в родині хтось помре.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
