Чи можна жінкам і дівчатам заходити до церкви у штанах? Це питання, як не дивно, досі викликає хвилю дискусій серед вірян: одні вважають, що такий одяг є неприйнятним (переважно це колишні або нинішні парафіяни УПЦ), а інші не бачать в цьому ніякого "гріха".
Про це пише в Facebook Православна церква України
Чи можна ходити в церкву не у спідниці, а в штанах
Заборони на відвідування храму в штанах замість спідниці в ПЦУ немає!
Щобільше, такого табу немає в жодній іншій православній церкві світу. Окрім, очевидно, так званої РПЦ, якій колись підпорядковувалася УПЦ (МП)
"Для наших священнослужителів важливим є не те, в якому одязі людина приходить до храму, а головне — з якими бажаннями та духовними потребами", — пояснюють в ПЦУ.
Таким чином, дівчатам і жінкам, йдучи до храму (зокрема й на свято, наприклад, Великодня), не обов'язково одягати сукню або спідницю, довжина яких нижча за коліно.
Звідки взявся міф щодо заборони жінкам у брюках ходити в церкву
За словами українських священників, це все "від фарисейської закваски й неправильного тлумачення (чи незнання) Писання".
Так, найчастіше в контексті такої "заборони" посилаються на рядки зі Старого Завіту: "На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це".
Але чи саме про жіночі брюки йшлося у тих рядках? Звісно, ні.
Річ у тім, що в часи, коли писалися правила Старого Завіту, люди одягалися зовсім не так, як сьогодні. Тоді й жінки, і чоловіки мали схожий одяг: нижню сорочку, яку підперізували поясом, а зверху — туніку, плащ або накидку.
Однак одяг жінок був довшим і ширшим від чоловічого, і, ймовірно, виготовлявся з більш тонких тканин; верхній одяг мав рукави до зап'ясть. Жінки також носили пояси та плащі.
"Як бачимо, різниця в одязі не була принциповою, що спрямовує нас до висновку, що в згаданих рядках книги Второзаконня мова йшла про іншу, скоріше, внутрішню відмінність чоловічого/жіночого, і точно не про штани. Йшлося про заборону чоловікові вдавати з себе жінку, а жінці - чоловіка, відкидаючи Богом встановлену природну відмінність двох статей", - кажуть представники ПЦУ.
Звісно, сучасні жіночі брюки вважати чоловічим вбранням — було б дивно.
Бо варто нагадати, що, наприклад, шаровари, які в українській культурі асоціюються з козацтвом, у багатьох південних і східних народів є елементом жіночого одягу.
Те ж стосується, до прикладу, кілтів — національного шотландського чоловічого одягу. Бо "подібні вбрання, хоча і подібні до жіночих спідниць, але виникли не як уподібнення чоловіків до жінок, а як відповідь на потреби місцевих умов життя".
У ПЦУ наголошують: для Бога важливе не зовнішнє, а внутрішнє, не тимчасова "обгортка" людини, а її духовні прикраси.
"Хоча, безперечно, і чоловічий, і жіночий одяг, особливо коли людина проходить до храму, не має бути спонуканням до гріховних спокус", - додають у Церкві.
Українців закликають "не витрачати час на непотрібні суперечки й заборони, не судити інших людей за зовнішністю — особливо зараз, під час війни та великих втрат", бо "можливо, ця людина втратила все, і в неї просто немає іншого вбрання". Але навіть якщо і є — то "не ви їй Суддя".
"Двері нашої Церкви завжди відкриті для всіх — і чоловіків, і жінок. І чи будуть то жінки з покритою, чи непокритою головою, одягнені в спідницю чи в штани, в будь-який день календаря — наші храми завжди відкриті для вас, аби стати місцем молитви та єднання з Господом", - резюмували в ПЦУ.
Як відреагували віряни на публікацію ПЦУ
Більшість українських вірян подякували Церкві за таку позицію. Адже така прогресивність і відкритість — один із тих факторів, які відрізняють нашу ПЦУ від російської православної церкви, керівник якої — Кирило — відкрито підтримує війну в Україні та є прихильником геноциду:
"Наша Церква прогресивна! Це батьківський дім для вірян!"
"За кордоном без хусток і в джинсах чи штанах ходять, ніхто не переймається зовнішнім. Люди про душу дбають"
"Дуже дякую за роз'яснення!"
"Щиро дякуємо за підтримку, це безцінно!"
"Дуже часто бачила у храмах МП жіночок у хустинках та спідничках правильних. Гарно хрестились та Богу у церкві молились. У кожної своє місце у церкві — не дай Боже станеш, то випре та ще й бурчить (праведно). А поза церквою стільки агресії, що аж зашкалює. Де там любов до людей та розуміння? Я не знаю, кому вони там моляться, чесно…"
"Пам'ятаю, розповідали, як з церкви ходили по палатах лікарні й розповідали всякі страхи для тих, хто носить штани… А мене ще й насильно хвора почала замотувати в храмі, бо я в штанах прийшла. Просто взяла спідницю і без "здрастє" почала мотати!.."
"Головне — мати Бога в серці. Амінь"
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
