Зауваження головного юридичного управління ВРУ до цього законопроєкту було на 43 сторінка. Серед яких самі цікаві:
1. Щодо змін до Кодексу законів про працю України - не відповідає вимогам
забезпечення у законі принципу правової визначеності та недопущення
двозначності правової норми як складових елементів принципу верховенства
права, на необхідності дотримання якого неодноразово наголошував
Конституційний Суд України.
2. Щодо змін до Кодексу адміністративного судочинства України -зміни до КАС України не вписуються в концепцію адміністративного
судочинства, суперечать положенням Конституції України та міжнародних
стандартам, не враховують відповідних правових позицій (висновків)
Конституційного Суду України, містять внутрішню неузгодженість, мають
ознаки правової невизначеності, а тому підлягають виключенню з проекту.
3. Щодо змін до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та
мобілізацію" - суперечить частині п'ятій статті 41 Конституції України,
за якою примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути
застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в
порядку, встановлених законом. Наведені положення не
узгоджуються з проголошеним Основним Законом України принципом правової
визначеності (недвозначність, внутрішня узгодженість нормативних положень
та відсутність суперечностей з іншими приписами законами), який є невід'ємною
складовою верховенства права та визнання України правовою державою (статті
1 та 8 Конституції України).