Популярний в лікарів діагноз "вегето-судинна дистонія" не існує в міжнародній медицині, проте синдром вегето-судинної дистонії може свідчити про інші хвороби і потребує додаткового обстеження.
Про це в.о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун написала на своїй сторінці у мережі Facebook.
"Діагнозу "вегето-судинна дистонія" не існує у міжнародній медицині. Якщо колись вам або вашим близьким записали в медичній картці ці три загадкові літери - ВСД - забудьте про них. Це великий совєтський міф, який народився за відсутності доступу до бази джерел доказової медицини. Проте зітхати з полегшенням також не поспішайте", - написала Супрун.
Вона пояснила, що вегето-судинна дистонія (дисфункція вегетативної нервової системи, нейроциркуляторна дистонія) - це синдром, що використовують при комплексі різноманітних скарг та симптомів у пацієнта.
Найчастіше його ставлять, коли пацієнт:
- відчуває тривогу та неспокій, має проблеми зі сном, відчуття нестачі повітря та "клубку в горлі", тремтять руки;
- скаржиться на прискорене серцебиття, коливання тиску, біль в області серця й при цьому має нормальну електрокардіограму (ЕКГ);
- має дискомфорт у животі, закреп, пронос, метеоризм або печію;
- має запаморочення, підвищену температуру, при цьому обстеження показують, що запальних процесів в організмі немає.
"Ці симптоми можуть зустрічатися в різних комбінаціях і не обов’язково всі одночасно. Насправді вони можуть говорити про кілька різних хвороб, які потрібно виявити після грунтовних обстежень. Проте якщо лікар натомість пише пацієнту у медичній картці "ВСД" та відправляє пити вітаміни й легкі заспокійливі, це означає, що буквально "зливає" справжню проблему. Річ у тому, що дисфункція вегетативної нервової системи не може бути захворюванням сама по собі. Вона виникає вторинно, як наслідок іншої хвороби, яку потрібно лікувати. І виявити її неможливо, просто поставивши діагноз ВСД та відправивши пацієнта додому", - написала Супрун.
За її словами, при визначенні симптомів ВСД або при вже раніше поставленому діагнозі ВСД, лікар має дообстежити пацієнта та знайти справжню причину захворювання.
У такому випадку потрібно здати загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, ЕКГ, іноді - добовий моніторинг ЕКГ чи ЕхоКГ, за потреби ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, рентгенографію грудної клітки, в деяких випадках МРТ головного мозку.
Не зайвими будуть консультації кардіолога, гастроентеролога, ендокринолога, невролога. Але в тому випадку, якщо об'єктивно немає підстав вважати пацієнта хворим, а він продовжує скаржитись - варто направити його на прийом до психолога або психіатра.
