Ритуальність святкування Дня Конституції нагадала часи китайського середньовіччя. Зібрання наших чиновників за складністю форми стали вишуканіші за східні церемонії - і хто де сидів, і що сказав, і де запнувся. А ще древній китайський мудрець Лао Цзи казав, що надмірна увага до ритуалів та форм віщує початок смуги заколотів і смут.
А між іншим, 28 червня – дата входження Буковини до складу СРСР. Забули про неї. І, можливо, правильно. Бо з нелегкої руки вже теперішніх кон’юнктурників цей день сприймають, як день наступу імперії на малі народи. Однак, якби наші історики були чеснішими, то сказали би, що логіка тоді була дещо іншою. Тих "неотесаних плебеїв", що з’явилися у культурних Чернівцях 28 червня, не надто цікавила національність місцевих депутатів та багатіїв...
Адже, судячи зі спогадів, місцеві багатії і політики у Чернівцях зробили багато, щоби радянську владу тут вітали з квітами. В соціальний захист багато гралися, але нічого не робили. Хабарі в Румунії брали так само натхненно і жадібно, як і в теперішній Україні. І ті ж персонажі: чиновники, правоохоронці, контролюючі інстанції. Селяни перебували у жахливому становищі - за врожаїв у вісім-дев’ять центнерів з гектара і без механізації. Ходити босим було традицією (подивіться фото тих часів), тому що туфлі треба було берегти як життя. Тож, коли у панів почали все забирати, мало хто плакав. Ось і за Іваном Ринжуком нині мало хто побивається. Хіба що шкодують, що не сіли й інші, в тому числі, його супротивники... Якщо чесно... А чим він таким завинив? Був, як всі.
Гадаю, цікаво було би почитати спогади і замітки про те, скільки за один 1940-й рік радянська влада видала квартир багатодітним, хворим туберкульозом тощо. Скільки маєтків депутатів і багатіїв переобладнали під дитсадки і лікарні. Очевидно, ця цифра більша, аніж за теперішні 20 років. Коли я ознайомився з цими документами, було відчуття, що сьогодні би радянську владу багато хто теж вітав. І, власне, про це варто було би говорити і думати теперішнім очільникам у день 28 червня. І згадати дідугана Лао-цзи, який знав, що надмірна увага до ритуалів віщує смуту і заколот.
