“Костику, молодець!”, - хвалив Вірастюк нашого богатиря

Чернівчанин Костянтин Ільїн став другим на відкритому особистому чемпіонаті України з богатирського багатоборства “Богатир-2008”, який днями відбувся у Києві.
Після змагань кореспондент “МБ” зустрілася з силачем. При високому зрості та широчезних плечах приємно бачити, що Костянтин – людина добра і відкрита. Коли ми сиділи за столиком у парку, перехожі з подивом і захопленням дивилися на силача.
На змаганнях виступав з травмованими пальцями і бронхітом
- Костю, які вправи ви виконували на чемпіонаті?
- Ми виконували сім вправ: “коромисло” (або “суперйог”) – потрібно підняти колоду вагою 380 кілограмів і пробігти з нею на швидкість 20 метрів, а назад повертаєшся вже з двома колодами вагою 130 та 150 кілограмів. Коли ти не захеканий, ці колоди неважко підняти, але коли ти на швидкості їх підіймаєш, вони давлять на грудну клітку і тобі просто нічим дихати. У цій вправі я посів друге місце.
Далі був “дамбл” – гантелю вагою 92 кілограми потрібно підняти над головою (у цій вправі я став п’ятим).
У вправі “палець” ми перекидали колоду вагою 250 кілограмів. За хвилину я перекинув колоду чотири рази. Потім перекидали кулі - дві кулі вагою 170 та 200 кілограмів через планку висотою 1,3 метра. Тут я став третім. Потім був “колодязь” – хто довше пронесе колодязь вагою 330 кілограмів. Я проніс 20 метрів, але розвернути вже не міг. Деякі й кількох метрів не пройшли. Ще ми тягнули канат з машиною і присідали з автомобілем вагою 340 кілограмів. Я присів шість разів, а тоді відчув, що ноги вже просто не слухаються. У мене було таке відчуття у цей момент, що очі вилазять. Я про це сказав знайомому, а він каже: “Ти знаєш, а воно майже так і було”.
- Що вам завадило перемогти?
- Причин багато. По-перше, дві вправи – “палець” і присідання з машиною я виконував вперше. Про присідання мене попередили за півтора місяця до змагань, а про “палець” - взагалі за тиждень. Мені казали, що “палець” – дуже важка, травматична вправа. Фактично ви знаходитеся під колодою: якщо вона зіслизне, ви навіть не встигнете відскочити. Але все одно я перекинув трубу чотири рази. Деяких снарядів, які були на чемпіонаті, у мене не було – наприклад, 200-кілограмової кулі, тож я їздив на тренування до Києва. Вранці їхав, а ввечері повертався - вдома сім’я, діти, робота. Ще раніше я травмував вказівний палець правої руки так, що відпав ніготь. Він почав розпухати і так болів, що було просто несила терпіти. Тому, коли ми тягнули канат з машиною, я через різкий біль відпустив на мить канат і на цьому втратив час. Дуже-дуже важко було підіймати машину (це, до речі, був “Мерседес”). Наприкінці я вже просто не міг стояти на ногах. А ще за два дні до змагань я захворів на бронхіт і дорогою в потязі нікому не давав спати, так кашляв. Було важко дихати. Василь Вірастюк питав мене, чи я не хочу відмовитися від змагань. Але я не міг - як – чотири місяці готуватися і тут відмовитися! І все це – заради оцієї штуки (виймає з кишені срібну медаль)! Коли мені вручали медаль, я мало не розплакався від щастя. Все ж таки минулого року був лише на восьмому місці.
Зі збірної України ніхто не зайняв призового місця
- З ким ви змагалися?
- Усього нас було десятеро: вісім з України (серед них Олександр Лашин з Маріуполя, який переміг, киянин Сергій Конюшок, він посів третє місце), один стронгмен – з Росії та ще один– з Англії. До речі, дуже сильний суперник, я думав, він посяде призове місце, але щось у нього не вийшло. Можливо, він просто здався, бо бачив, що українська команда дуже сильна. Він навіть наступного дня після змагань казав: “Ukraine – number 1!” (“Україна – номер один!”) Присутність іноземних спортсменів була для нас певним стимулом – ми старалися не дати їм навіть призового місця. Василь Вірастюк не брав участі в чемпіонаті через травму спини. Але після чемпіонату він підійшов до мене і сказав: “Костику, ти молодець!” Це він вперше мене похвалив. Досі лише критикував – то тут помилка, то там помилка.
- Кажуть, ви один із найперспективніших претендентів до збірної?
- Так, гадаю, я все ж таки потраплю до збірної і візьму участь у командному чемпіонаті світу, де буде розігруватися звання “Найсильніша нація планети”, що відбудеться у серпні цього року. З одного боку, мені б хотілося позмагатися, але з іншого – це дуже велика відповідальність. А раптом щось не вийде. Але все ж спробувати варто.
- Як ви зараз почуваєтеся після змагань?
- Поки що відпочиваю, щоби палець зажив, бо з травмами небажано займатися. На чемпіонаті я втратив дуже багато енергії і навіть схуд на чотири кілограми (я важу 137 кілограмів). Все ніяк не можу наїстися. Буває, що серед ночі прокидаюся і йду їсти. А вранці такий голодний, навіть здається, це мені все приснилося, що я їв. Загалом почуваюся добре. Працюю на фірмі “Кредокапітал”. До речі, власник фірми дає мені повне “зелене світло”, відпускає на змагання та тренування. У мене немає там багато роботи, зате я ношу речі з логотипами фірми.
Перед змаганнями варто медитувати
- Чи будете організовувати змагання серед українських богатирів?
- Так, у липні цього року під час Петрівського ярмарку планую провести змагання “Буковинський геракл”, а у жовтні цього року до 600-річчя Чернівців – Всеукраїнський богатирський турнір. Хочу запросити усіх перспективних молодих стонгменів України.
- Що головне для перемоги?
- Головне – налаштування. Якщо ти правильно себе не налаштуєш, то нічого не зможеш. Перед змаганнями варто трохи помедитувати: уявити, що вітер, який тебе обвіває, наповнює силою. Це обов’язково допоможе. Основне – не те, скільки ти важиш, а сила і спритність. Під час тренувань потрібно багато їсти – м’ясо, вітаміни. Деякий час я їв протеїни, але потім покинув це, бо вони не замінюють нормальної їжі. А головне – постійно працювати над собою, не мати шкідливих звичок і дуже прагнути стати найсильнішим.
Галина Марків